ПАВЛОГРАДСЬКИЙ

ІІАВЛЙШ — селище міського типу Онуфріївського р-ну Кіро- вогр. обл. Розташований на р. Омельнику (прит. Дніпра). Залізнична станція. 5,3 тис. ж. (1990), Засн. на поч. 17 ст., с-ще міськ. типу з 1938. Поверхня хвиляста, розчленована ярами, перевищення висот до 40 м. Пересічна т ра січня —6,0 , липня -(-21,4 . Опадів 455 мм на рік. Пл. зелених насаджень 333 га. В селищі — хлібний, комбікормовий, асфальтовий з ди, коконосушарка.

Об’єкт туризму — меморіально- пед. музей укр. педагога Ге¬ роя Соціалістичної Праці В. О. Сухомлинського, який 1947 — 70 працював директором Пав- лиської серед, школи; пам’ят¬ ник на його» могилі.

ПАВЛІВКА — річка у Борис¬ пільському р-ні Київ, обл., ліва прит. Дніпра. Довж. 31 км, пл. бас. 267 км . Бере початок по¬ близу с. Процева. Долина кори¬ топодібна, шир. до 2 км, глиб, до 15 м. Заплава завширшки до 1 км, заболочена. Річище являє собою систему заплавних озер природного походження. Похил річки 0,1 м/км. Живлення мі¬ шане. У верх, течії замерзає на поч. грудня, скресає на поч. бе¬ резня. Гідролог, режим П. змі¬ нився з спорудженням Канів¬ ського водосховища. Рибництво.-

Ю. П. Яко&енко. ПАВЛОВСЬКИЙ Євген Ника- норович (5.ІІІ 1884, м. Бирюч, тепер Красногвардійськ Воро¬ незької області Росії — 27.У 1965, Ленінград) — вчений у галузі зоології, паразитології, медичної географії, академік АН СРСР з 1939, дійсний член Академії мед. наук СРСР з 1944, Герой Соціалістичної Пра¬ ці (1964), генерал лейтенант

Пав лиш.

Пам'ятник українському педагогу В. О . Сухомлинському.

медичної служби. Заслужений діяч науки РРФСР з 1935.

Після закінчення 1908 Вій ськово медичної академії, пра¬ цював у ній до 1956 (1921 — 56 — зав. кафедрою). Одночас¬ но 1933 — 44 працював у Все¬ союзному ін-ті експеримент, ме¬ дицини, 1937—51 — Тадж. фі¬ ліалі АН СРСР, 1942 — 62 — директор Зоол. ін-ту АН СРСР, з 1946 — керівник відділу па¬ разитології і мед. зоології Ін-ту епідеміології та мікробіології АМН СРСР. Осн. праці присвя¬ чені питанням зоології, медич¬ ної паразитологи та медичної географи. Керівник ряду наук, експедицій у Серед. Азію, на За¬ кавказзя, в Крим, на Далекий Схід по вивченню фауни, пара¬ зитарних і трансмісивних хво¬ роб. Створив вчення про при¬ родну вогнищевість інфекцій¬ них хвороб людини, що мало важливе значення для станов¬ лення мед. географи як галузі науки. Президент Всесоюзного ентомологічного т-ва (з 1931) і Географічного товариства СРСР (1952 — 64). Нагороджений 5 ор¬ денами Леніна, золотою медал¬ лю ім. І. І. Мечникова АН СРСР, Великою Золотою медаллю Географічного товариства СРСР. Ленінська премія, 1965, Дер¬ жавна премія СРСР, 1941, 1950.

Те.: Руководство по паразитоло- гии человека с учением о пере- носчиках трансмиссивньїх болез¬ ней. т. 1 — 2. М.— Л., 1946 — 48; О принципах изучения географии природно очаговьіх и паразитар¬ них болезней. В кн. : Материальї ко II Сьезду Географического об- щества СССР. М., 1954; Общие проблеми паразитологии и зооло- гии. М. — Л., 1961; Природная оча говость трансмиссивньїх болезней в связи с ландшафтной зпидемио- логией зооантропонозов. М. — Л., 1964.

Літ.: Тализин Ф. Ф. Е. Н. Павлов- ский. М., 1981. К. М. Синяк.

ПАВЛОГРАД — місто обл. під¬ порядкування Дніпроп. обл., райцентр. Розташований у сх. частині області, на р. Вовчій (прит. Самари, бас. Дніпра). За- лізнич. вузол. Автостанція. 133 тис. ж. (1990). Засн. 1780, місто з 1784. Поверхня слаборозчле- нована. Перевищення висот 27 м. Пересічна т-ра січня —5,8 , липня +22,0 . Опадів 423 мм на рік. Пл. зелених насаджень 784,6 га.

П. — один з пром. центрів Зх. Донбасу. Павлоградське вироб¬ ниче об'єднання по видобуван¬ ню вугілля (11 шахт, центр, збагачувальна ф-ка). Серед ін. підприємств з-ди: «Павлоград- хіммаш», ливарних машин, «Павлоградсільмаш», <*Луч», експериментальний мобільних будівель, стінових матеріалів; домобуд. комбінат, взут., мебле-

Є. Н. Павливський.

ва та швейна ф-ки. Виробниче об’єднання «Павлоградконопле- пром». Харч, пром-сть (моло ко¬ та птахокомбінати, пивоварний, прод. товарів з-ди). Маш.-буд. технікум, мед. та 4 профес.-тех. уч-ща. Історико-краєзнав. му¬ зей. Бюро подорожей та екскур- •

сій.

Літ.: Теселько М. П., Ефименко М. Г. Павлоград. Историко крає ведческии очерк. Днепропетровск, 1983.

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ (ДНІПРО¬ ВСЬКО-ДОНЕЦЬКИЙ) ГЕОБО¬ ТАНІЧНИЙ ОКРУГ — частина П риазовсько Чорноморської сте¬ пової геоботанічної під провінції в межах Полтав., Харків., Дні¬ проп., Донец. і Запоріз. облас¬ тей. Займає пд. частину При¬ дніпровської низовини , зх. схи¬ ли Донецького кряжа та пн. від¬ роги Приазовськоі височини. Зональним типом рослинності округу є різнотравно типчако¬ во-ковилові степи, серед яких переважали злаки (ковили во¬ лосиста, Лессінга та вузьколис¬ та, типчак, стоколос безостий і тонконіг вузьколистий), різно¬ трав’я (шавлія поникла, піво¬ нія, синяк) та бобові (люцерна румунська та ін.). Ділянки цих степів збереглися лише на схи лах балок. Лісова рослинність представлена байрачними ді¬ бровами, невеликими ділянка¬ ми соснових, сосново дубових ї дубових лісів (гол. чин. у доли¬ нах Дніпра та Самари), а також липовими, липово-ясеневими, берестово-ясеневими та бересто во чорнокленовими заплавними лісами. В заплавах сформува¬ лися справжні, подекуди дуже солончакуваті заплавні степи. Більшу частину округу розора но. У П. (Д.-Д.) г. о. виділяють Царичанський (Орільський), Лозівський, Новомосковський (Дніпровсько-Самарський), Слав- городський, Василівський і Гу- ляйпільський геоботанічні ра¬ йони. В межах округу — заказ¬ ники респ. значення: Балка Бандурка , Волошанська Дача.

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ

Новоіванк

Чаплинкі

ЧІреображенка

е\( ансюїв

>вов язівське

>игорів<

I арваріьца

ижки \ 'В'язіеок

т/вка

чне

Нова

’Булахівка

Межиріч о

іАВЛОГРАД

нтна

Привовчанське ^ ^ З Боеуслав'

Трощьі

Дібрівський заказник , Кільчен- ський заказник та ін. природно- охоронні об’єкти і території.

В. С. Ткаченко. ПАВЛОГРАДСЬКИЙ РАЙОН — район у сх. частині Дніпроп. обл. Утворений 1923. Пл. 2,4 тис. км . Нас. (без м. Павлогра¬ да) — 50,2 тис. чол., у т. ч. мі¬ ського — 2,4 тис. (1990). Рай¬ центр — місто обл. підпорядку¬ вання Павлоград; у П. р. — смт Юр'ївка та 88 сільс. населених пунктів.

Поверхня ГІ. р. — низовинна по- логохвиляста лесова рівнина, розчленована балками і ярами, особливо в пн. частині. Осн. ко¬ рисна копалина — кам. вугід ля; є також пісок, глина, сугли¬ нок. Лежить у Лівобережно- Дшпровсько-Приазовській те н і ч посте повій фізико-геог рафі ч - тії провінції. Пересічна т ра січня —5,8 , липня +21,8 . Пе¬ ріод з т-рою понад +10 стано¬ вить 171 день. Опадів 413 мм на рік, осн. частина їх випадає у теплий період року. Висота снігового покриву 8 — 12 см. Розташований у посушливій, дуже теплій агрокліматич. зоні. Річки — Самара з прит. Вовчою і Тернівкою та Оріль (усі — бас. Дніпра). Тер. району прохо¬ дить траса Дніпро — Донбас каналу. Осн. тип грунтів — чор¬ ноземи звичайні середньогумус- ні (42,4 % площі району). Еро¬ дованих земель 69,4 тис. га.

Природна степова рослинність (різнотравна, лучно-степова) збереглася на схилах балок, ярів, узліссях. Ліси (байрачного тину) займають 2808,4 га. Осн. породи: дуб, акація, липа, те¬ рен, клен татарський тощо. У районі — респ. значення ор¬ нітолог. заказники Булахів- ський Лиман та Волоіианська Дача ; місц. значення 2 заказ¬ ники та 4 пам'ятки природи. У П. р. — видобування кам. ву¬ гілля (шахти «Самарська» у с. Богданівці), підприємства харч, пром-сті. Рослинництво зернового, тваринництво мол.- мясного напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) — 185,3, у т. ч. орні землі — 151,8, сіно¬ жаті і пасовища — 31,7. Зрошу¬ ється 24,8 тис. га. Осн. культу¬ ри :озима пшениця, кукурудза, соняшник, цукр. буряки, коноп¬ лі, кормові. У районі — 22 кол¬ госпи, 7 радгоспів. Залізничні станції: Варварівка, Ароматна, Павлоград І, Павлоград 11, Бо- гуславська, Межирічі, Міне¬ ральна. Автомоб. шляхів 474 км. у т. ч. з твердим покрит¬ тям — 439 км. Історико крає¬ знавчі музеї у Павлограді та с. Межирічі.

ПАВЛОПІЛЬСЬКЕ ВОДОСХО¬ ВИЩЕ водосховище на

р. Кальміусі , в межах Ново- азовського : Тельманівського

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ РАЙОН ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

/V няещина Н овочпрноглазівське Олекс і їв каїрі ®

» Лижам

Нощс Дача

ВИЩІ

НИЖ«»

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

І Територія підпорядкована І Іавлоградоьній міськраді

Заназнини

1 Волошанська Дача

2 Булахівсьний Лиман

р-нів Донец. обл. Ств. 1969. Довж. 36 км, шир. до 0,72 км, пл. до 10 км , пересічна глиб. 7,6 м, максимальна — 19,3 м. Повний об’єм 76,3 млн. м . Прибережна смуга П. в. на значному протязі суха, лучна, у місцях виходу джерел — за¬ болочена. Схили крутих берегів розчленовані балками. Мінера¬ лізація води пересічно 2000 — 2500 мг л. Замерзає у грудні, скресає у березні. П. в. руслове, багаторічного регулювання. Внаслідок скидання стічних вод Донбасу спостерігаються зміни газового режиму водосховища. Вміст (у мг л) амонійного азоту 0,4 — 1, нітритів 0.9—0,29, ніт¬ ратів до 2,8, фосфору 0,02 — 0,04. Водяться плітка, верховодка, лящ, короп, щука. Осн. при¬ значення П. в. — тех. водопо¬ стачання пром. підприємств м. Маріуполя, а також зрошу¬ вання с.-г. угідь. Санітарний стан П. в. потребує поліпшення внаслідок забруднення його стічними водами та замулення. У прибережній зоні створю¬ ються водоохоронні смуги.

Літ.: Проблеми малих річок Украї¬ ни. К., 1974; Малі водойми Украї¬ ни та питання їх охорони. К., 1980; Справочник по водньїм ресурсам. К., 1987.

О. О. Русинов, Л. А. Сіренко. ПАВОДОК — фаза водного ре¬ жиму річок, яка характеризу¬ ється відносно короткочасним підвищенням рівня і витрат во¬ ди переважно під час злив чи зливових дощів. Тривалість П. змінюється від кількох годин до кількох днів. На території Ук¬ раїни П. найчастіше спостеріга¬ ються в літні місяці; при не¬ стійких зимах з відлигами вна¬ слідок короткочасного інтенсив¬ ного сніготанення можуть фор¬ муватись зимові П. На річках Українських Карпат і Крим¬ ських гір, а в окремі роки — на деяких малих річках і тимчасо¬ вих водотоках рівнинної части¬ ни України паводковий стік перевищує весняну повінь. Най¬ вищі П. спостерігалися на річ¬ ках Карпат 1927, 1941, 1969, 1970, 1980, Криму — 1949, 1969, 1982. Маке. витрати води при П. є однією з найважливі¬ ших розрахункових величин при проектуванні гідротех. спо¬ руд. Див. також Максимальний стік П. Ф. Вишневський.

ПАДІННЯ РІЧКИ — різниця висот рівневої поверхні води у двох точках, розташованих на певній віддалі по довжині річки; виражається в метрах. Буває повним і частковим. Повним П, р. наз. переви¬ щення витоку над гирлом річ¬ ки , частковим — різницю висот водної поверхні верх, та пиж. створів певного відрізка річки. Величина 11. р. характе

М. М. Паламарчук.

ризує потенціальну енергію вод¬ ного потоку. Відношення П. р. до її довжини наз. похилом річ¬ ки. Розрізняють середній (від¬ ношення певного П. р. до заг. довжини річища) і частковий (для окремих відрізків річища) похил. В Україні макс. вели¬ чини П. р. характерні для річок Українських Карпат і Крим¬ ських гір, найменші — для рів¬ нинних річок (зокрема. Черні¬ гівського Полісся, пн. частини Волинського Полісся). Див. та¬ кож Поздовжній профіль річки.

І. П. Ковальчук. ПАЛАМАРЧУК Максим Мар- тинович (22.Х 1916, с. Воробіїв- ка Хмельн. обл.) — укр. економ- географ та економіст, академік АН України з 1973, засл. діяч науки України з 1976. Після закінчення 1939 Київ, ун-ту, до 1940 викладав у Херсон, пед. ін-ті. Протягом 1946 — 62 працював у Львів, торгово-екон. ін-ті (1953 — 62 —

зав. кафедрою, 1954 — 56 — проректор). У 1962 — 64 та 1969 — 70 — зав. відділом, 1967 — 69 — голова Ради по ви¬ вченню продуктивних сил УРСР АН УРСР. У 1964 — 67 — зав. Сектором географії та заступ¬ ник директора Ін ту геол. наук АН УРСР. У 1970 — 87 — зав. відділом теор. проблем екон. географії Географії відділення Ін ту геофізики АН УРСР: одно¬ часно 1975 — 80 — професор Київ, ун-ту. Осн. праці з еконо¬ міки промисловості, теорії нар.- госп. комплексоутворення, до¬ слідження продуктивних сил республіки. Розробив теорію формування і тер. організації агропромислових комплексів, типологію виробничо-тер. ком¬ плексів. Один з напрямів наук, діяльності — удосконалення міжгалузевої і тер. структури вироби.; вивчення мін. ресур¬ сів як фактора пром. комп¬ лексоутворення, теор. питання взаємодії суспільства і природи. Автор підручника для 9 класу

заг. -освітньої школи та посібии-

ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА

ків з екон. географії України. Почесний член Геогр. т-ва СРСР з 1980. Нагороджений ордена¬ ми Трудового Червоного Пра¬ пора, Червоної Зірки, Вітчизн. війни 1 -го ступеня, Дружби на родів. Премія їм. О. Г. Шліх- тера АН України, 1978.

Те.: Свеклосахарное производство Украинской ССР. К., 1964; Геогра фія промисловості Української РСР (Умови формування промис лових територіальних комплек¬ сів). К., 1967 [у ствавт.]; Пробле¬ ми развития и размещения произ- водительньїх сил Юго Западного района. М., 1976 [у співавт.]; Ми- неральньїе ресурси и формирова- ние промьішленньїх территориаль- них комплексов. К., 1978; Терри- ториальная структура производ- ственннх комплексов. К., 1981 [у співавт.]; Географія мінеральних ресурсів Української РСР. К., 1985 [у співавт.]; Территориальная ор- ганизация агропромьішленньїх комплексов. К., 1985 [у співавт.]; География Украинской ССР. К., 1989.

Літ.: Максим Мартннович Пала¬ марчук. К., 1987. ПАЛАМАРЧУК Олександр Максимович (1.ІІ 1951, Львів) — укр. економгеограф, доктор ге- ографіч. наук з 1990. У 1974 закінчив Київ. ун-т. Протягом 1974 — 75 та з 1983 працює в Географії відділенні Інституту геофізики АН України (з 1991 — Інститут географії). З 1978 по 1983 викладав у Київ, ун-ті. Осн. праці присвячені розробці теорії суспільно-тер. комплексоутворення, логіко-ма- тематичному моделюванню та структурному аналізу агро- пром. і лісовиробничих ком¬ плексів великих міст.

Те.: Территориальная структура производственннх комплексов. К., 1981 [у співавт.]; Территориаль¬ ная организация агропромьішлен них комплексов. К., 1985 [у спів авт.]; Агропромншленние ком плексн. Географические аспекти. М., 1988 [у співавт.].

ПАЛЕОГЕНОВА СИСТЕМА —

відклади, що утворилися про¬ тягом палеогенового періоду, підрозділ заг. стратиграфічної шкали. П. с. поділяють на три відділи: нижній — палеоцен, середній — еоцен і верхній — олігоцен. Загальноприйнятого поділу на яруси немає. На Ук¬ раїні палеогенові відклади по¬ ширені повсюдно і представлені у повному обсязі. Розрізняють три типи розрізів: північний (характерний для Дніпровсько- Донецької западини та прилег¬ лих до неї на Пн. і Пн. Зх. тери¬ торій), південний (від Україн¬ ського щита до пн. ї пн.-зх. крил Гірського Криму складчасто - брилової споруди) і західний (Карпатська покривно-склад¬ часта споруда). Палеогенові від¬ клади Пн. України поділяють на сумський (палеоцен), канів¬ ський, бучацький, київський.

О. М. Паламарчук.

обухівський (еоцен), межигір ський і берецький (олігоцен) го¬ ризонти. Складаються вони пе¬ реважно з теригенних безкарбо- натних порід — глауконітових пісків, кременистих пісковиків, глин, алевритів, алевролітів, опок, трепелів та ін. Тільки для київського горизонту типові мергелі та вапнякові глини й піски, в складі сумського гори¬ зонту значно поширені вапня¬ кові опоки. Пересічна потуж¬ ність окремих стратонів — від 20 — 25 до 35 — 45 м, заг. потуж¬ ність П. с. досягає 150 — 200 м. На Пд. України виділяють бїло- кам’янський і качинський (па¬ леоцен), бахчисарайський, сім¬ феропольський, новопавлівський, кумеький і альминський (еоцен), планорбеловий, молочанський та асканійський (олігоцен) гори¬ зонти майкопської серії. Палео¬ ценові і еоценові стратони скла¬ даються майже повністю з кар¬ бонатних порід (вапняків, мер¬ телів, карбонатних глин, пісків і пісковиків), олігоценові — тільки з безкарбонатних (май- копських глин). Потужність окремих горизонтів коливаєть¬ ся від десятків до сотень метрів, заг. потужність П. с. Пд. Украї¬ ни досягає 3000 — 3500 м. Па¬ леогенові відклади Українських Карпат поділяють на стрий- еький і ямненський (палеоцен), манявський, вигодський, бист- рицький (еоцен) та омбронський (олігоцен) горизонти. Палеоцен та еоцен представлені переша¬ руванням аргілітів, алевролітів, пісковиків, гравелітів, оліго¬ цен — мені літ овими сланцями. З П. с. пов’язані родовища наф¬ ти і газу та менілітові бітумі¬ нозні сланці в Івано-Фр. і Львів, областях; буре вугілля в Жито¬ мир., Кіровогр. та Дніпроп. об¬ ластях; марганцеві руди в Дні- нроп. і Запорі з. областях; тита- но -ільменітові розсипи. Породи II. с. є будівельними матеріа¬ лами: вапняки (Крим), цегель¬ на мергелиста глина (Київ., Харків, і Черкас, області), скляні

піски (Харків, обл.), формуваль¬ ні піски (Донец. обл.), трепели й опоки (Харків., Донец., Кіро¬ вогр. та Микол, області).

Літ.: Макаренко Д. Е. [та ін.].Стра тиграфическая схема палеогено¬ вих отложений У краиньї ( У нифи цированная). К., 1987.

В. Ю. Зосимович .

ПАЛЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД, па

леоген (від грец. ла/.шо, — ста¬ ровинний, давній та уі\\шо — породжую, створюю) — пер¬ ший період кайнозойсько] ери геол. історії Землі. Настав 65 + і: 2 млн. років, тривав 42 + 2 млн. років. П. гі. поділяють на палеоценову, еоценову та олі¬ гоценову епохи. З П. п. пов’яза¬ ні перші фази орогенічного цик¬ лу альпійської складчастості, в результаті чого сформувалися осьові частини Гірського Криму складчасто-брилової споруди і Карпатської покривно- складча¬ стої споруди. На прилеглій час¬ тині Східно-Європейської плат¬ форми проявилися коливальні рухи, які призвели до трансгре¬ сій і регресій палеогенового мор. басейну, що вкривав майже всю тер. сучас. України, за винят¬ ком нинішніх Придніпровської, Приазовської і Донецької висо¬ чин (ці ділянки суходолу, утво¬ рюючи низку островів, служили природною межею між пн., пд. і зх. частинами палеогенового басейну). Дніпровсько-Донець- ку западину виповнював типово епіконтинентальний, з невели¬ кими глибинами (бл. 200 — 300 м) та незначною швидкістю оса дкоу творення басейн. Палео¬ генове море в межах Причор¬ номорської низовини і рівнин¬ ного Криму мало відносно знач¬ ні глибини. Карпатський ба¬ сейн мав типово геосинкліналь¬ ний режим розвитку. Клімат палеоценової та еоценової епох був теплим, вологим, близьким до субтропічного. Наприкінці еоцену почалося похолодання, що прогресувало протягом олі¬ гоцену до утворення помірно теплого, більш аридного клі¬ мату. Для органічного світу П. и. характерне домінуюче по¬ ширення ссавців: давні хижа¬ ки; предки копитних, які в еоце¬ ні поділилися на парнокопит¬ них і непарнокопитних; водні ссавці — кити та сирени; на¬ прикінці П. п. — перші хоботні і мавпи. Поширюються птахи, різні комахи. Серед мор. орга¬ нізмів — двостулкові та черево¬ ногі молюски, форамініфери (для еоцену — особливо нуму- літи), морські їжаки, корали, радіолярії, губки, різні водо¬ рості.

Серед рослин у палеоценову та еоценову епохи домінували по¬ критонасінні вічнозелені тро¬ пічні і субтропічні форми, в олі¬

гоценову — голонасінні та лис¬ топадні покритонасінні.

В. Ю. Зосимович. ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА ЕТАП- НІСТЬ — поділ історії розвитку природи Землі на окремі про¬ міжки часу різної тривалості та значення, виділені на основі виявлених закономірностей. П. е. позначають таксонами різ¬ ного рангу. Палеогеографічний е о н відповідає фанерозою і криптозою (див. Геохронологіч¬ на шкала). Палеогеографічна ера приблизно відповідає га¬ лактичним рокам: каледон- ська — 545 — 375 млн. років то¬ му, герцинська — 375 — 185, альпійська — 185 млн. років і донині. Кожну еру поділяють на два палеогеографічні пе¬ ріоди: тала сократичний (бл. 110 млн. років) і теократичний

Таблиця 1.

Схема палеогео* рафічних етапів південної половини Східної Європи у пізньому кайнозої

Геохроно 1Т А а	"3 5 я г ч “ Я - У ' я	Пал сої еографічні етапи	я н я ^ .ж
Період	яЗ X О г,ч	Ортостаи, гііюетап	ч С я с. ■А И- 1 * О я ґ- н
Антропогеновий	Іїлейстоценова Голоценова	Голоценовий (т) Причорноморський (х*) Дофінівський (т) Бузький (х) Витачївський (т) Удайеький (х) Прилуцький (т) Тясьминеький (х) Кайдацький (т) Дніпровський (х) Завад івський (т) Тилігульський (х) Лубенський (т) Сульський (х) Мартоноський (т) Приазовський (х)	10? 11? 24 10 15 10 45 45 70 50 130 50 170 90 190 80
		Широкинський (т)	290
	03	Іллічівський (х)	110
Е (Г	РЗ о	Крижанівський (т)	210
С X	в ф	Березанський (х)	590
ф і-	із С	Берегівський (т)	230
о ' ф ■	•»-ч	Сіверський (х)	370
X	X	Богдашвський (т)	100
		КизшГярський (х)	100
		Ярківеький (т)	100
		Айдарський (х)	220
		Севастопольський	480
		(т)
		Оекільський (х)	500
		Любимівський (т)	380
		Салгирський (х)	290
		Іванківський (т)	330
		Бельбецький (х)	200
		Знам енський (т)	9

*т — етапи теплого клімату **х — етапи холодного клімату ? — за ін. даними (13,5), (7,5).

ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ

(бл. 70 млн. років). Палеогеогра¬ фічні епохи відповідають значним глобальним трансгре¬ сіям і регресіям, тривалість епох бл. 12 млн. років у каледон- ській, 11 — герцинській, 9 — альпійській ерах. Схему гло¬ бальних палеогеогр. етапів роз¬ витку природи Землі у фанеро¬ зої заведено в табл. 2. Для ок¬ ремих регіонів виділяють та¬ кож вік, по суті і за три¬ валістю аналогічний геохроно¬ логічному; гїперетап (1,5 — 1,6 млн. років); метаетап (0,2 — -0,6 млн. років), о р т о - етап І (130 — 220 тис. років), ортоетап 11(40 — 70 тис. ро¬ ків), гіпоетап (10 — 25 тис. років), наноетап І (5,2 — 5,4 тис. років), наноетап II (2,5 — 2,7 тис. років); мікро-

етапи І, II, III, IV (трива¬ лість відповідно 500 — 700, 250 — 300, 80 — 100, 40 — 50 років). Регіонально-зональні етапи ниж¬ чих таксонів пізнього кайнозою пд. половини Східної Європи подано в табл. 1. М. Ф. Веклич. ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА ОБ¬ ЛАСТЬ — регіональна одиниця палеогеографічного районуван¬ ня території за особливостями давньої природи певного палео¬ географія. етапу або сучас. при¬ роди за формаційно -істор. дани¬ ми чи за спільністю природни- чо-істор. обстановки. У межах України виділено Волино Поді¬ льську, Дніпровсько- Донецьку, Донецьку, Карпатську, Причор¬ номорську, Українського щита, Чорного м. палеогеогр. області ( див. окремі статті). М. Ф. Веклич.

ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙО¬ НУВАННЯ — поділ земної по¬ верхні на відособлені тер. оди¬ ниці різних рангів за особли¬ востями давньої природи, що існувала протягом певного па¬ леогеогр. етапу. П. р. можна здійснити на основі палеогеогр., зокрема палеоландшафтних, а також літолого-фащальних чи літологічних карт. Умовно до палеогеогр. відносять форма¬ ційно- істор. і природничо істо¬ ричне районування. Формацій но-істор. районування передба¬ чає виділення ареальних під розділів однорідної послідовно¬ сті зміни давньої природи (ха¬ рактерних палеоландшафтів) у часі на основі карт формацій, опублікованих для всіх епох фанерозою. Розроблено карту-

схему районування України за антропогеновим покривом (1984), Причорномор’я та Криму — за верхньокайнозойським по¬ кривом (1972). Природничо- істор. районування засн. на ви¬ діленні ареальних одиниць за ознаками спільності історії дав¬ ньої природи. Воно за багатьма показниками збігається з гео- структурним (тектонічним) ра¬ йонуванням. В основу П. р. те¬ риторії України покладено спільність історії давньої при¬ роди. Осн. таксонами його є па¬ леогеографічна країна, палео¬ географічна область , підобласть.

М. Ф. Веклич. ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ (від грец. лиЛшос; — старовинний, давній та географія ) — наука про дав¬ ню природу земної поверхні.

Таблиця 2.

Глобальні палеогеографічні етапи розвитку природи Землі у фанерозої

Геохронологічна шкала

Бра

ге

св

ге

КГ

•РЧ

№

зз

№

Е-*

Епоха

Пліоценова

Міоценова

Олігоценова

Еоценова

Палеоценова

Пізньокрейдова

Ранньокрейдова

Пізньоюрська

Середньоюрська

Ранньоюрська

Пізньотріасова

Середньотрїасова

Ранньотріаеова

Пізньопермська

Ранньопермська

Вік, млн. років
10
20
ЗО
40
50
60
70
80
90
100
110
120
130
140
150
160
170
180
190
200
210
220
230
240
250
260
270
280

Палеогеографічні етани

Ера

се

з8

**Н

Е-

СЗ

се

а.

-з

ге

Е-

’8

Е-

ее

г-н

Епоха

Пліоцен-антропогенова (Р) Пізньомюценова (Т) Савсько-штирійська (Р) Олігоценова (Т) Піренейська (Р) Середньопалеогенова (Т)

Новоларамійська (Р)

Давньоларамійська (Р) Маастрихтська (Т) Субгерцинська (Р)

Сенонська (Т) Новоавстрійська (Р) Альбська (Т) Давньоавстрійська (Р) Ранньокрейдова (Т) Новокімерійська (Р) Пізньоюрська (Т) Батська (Р)

Середньоюрська (Т) Донецька (Р) Ранньоюрська (Т)

Давньокімерійська (Р)

Пізньотріасова (Т) Середньотрїасова (Т) Лабинська (Р)’ Ранньотріаеова (Т) Пфальцська (Р) Пізньопермська (Т)

Заальська (Р) Ранньопермська (Р)

Геохронологічна шкала
Ера	ч о А 9) В	Епоха

		Пізньокарбонова
	« 8 8 О 8	Середньокарбонова
	О ХО а ге К	Ранньокарбонова
	>8 8 X	Пізньодевонська
	А У X О	Середньодевонська
ге X А О >8 '	п Ф	Ранньодевонська
О ге о	а >>	Пізньосилурійська
ф Ч се	ч 8 и	Ранньосилурійська
П	>8 8 X	Пізньоордовицька
	А X 8 а ©	Середньоордовиць¬ ка
	►Ч. а О	Ранньоордовицька
	Кембрійський	Пізньокембрійська
	Середньокембрій¬ ська
		Ранньокембрійська

Вік, млн. років
290
300
310
320
330
340
350
360
370
380
390
400
410
420
430
440
450
460
470
480
490
500
510
520
530
540
550
560
570

	>8
	8
ге	8
X	X
8	8
©	Н
8	ге
8	а
8	X
О.	о
ф	©
Рн	ге
	ч
	ге
	Н

Палеогеографічні етани

Ера

се

ге

•ЧЧ

ге

(А

ге

Епоха

Уральська (Т)

ге5® 0,8 X я о х

Ф 8 Рч Н

Пізньокарбонова (Т)

Астуршська (Р) Середньокарбонова (Т) Судетська (Р)

Ранньо карбонова (Т) Бретонська (Р) ІІізньодевонська (Т)

Акадська (Р) Середньодевонська (Р) Ейфельська (Т) Ранньодевонська (Т)

Ерійська (Р)

Пізньосилурійська (Т) Арденська (Р)

Ранньосилурійська (Т) Таконська (Р)

Шзньоордовицька (Т) Середньоордовицька (Т) Трондьємська (Р) Ранньоордовицька (Т) Трисільська (Р) Пізньокембрійська (Т) Салаїрська (Р)

Середньокембрійська (Т)

Асинтська (Р) Георгійська (Т) Липалійська (Р)

Переважаючі процеси, що відповідають — антропогеновий період N — неогеновий.

епохам: Т — трансгресії, Р — регресії, складчастість, гороутворення.

ч.

ПАЛЕОКЛШАТОЛОГІЯ

Об'єктом дослідження П. є до- голоценова (див. Голоцен) гео¬ графічна оболонка як єдине ціле і окремі її компоненти у їхньому зв'язку і взаємодії. Від¬ повідно до цього виділяють га¬ лузі П. — палеогеологію, палео- геоморфологію , палеопедологію, палеогід рологію, палеоклімато- логію, палеобіогеографію, а та¬ кож частини — загальну, галу¬ зеву, регіональну, прикладну П, і палеоландшафтознавство. У заг. системі наук ГГ. тісно по¬ в’язана з фіз. географією, геоло¬ гією та біологією. Становлення П. як науки відбулося з середи¬ ни 19 до середини 20 ст. Окремі положення заг. П. сформулював О. П. Карпінський 1887, уза¬ гальнення належать рос. вче ним К. К. Маркову і Л. Б. Рухі- ну, на Україні — П. А. Тутков- ському, Д. М. Соболеву , М. П. Балуховському, В. Г. Бондар - чуку, Г. Ф. Лунгерсгаузену, В. І. Крокосу, П. К. Заморію , Г. І. Молявку та ін. В основі комплексних і галузевих мето¬ дів П. є поетапне дослідження, аналіз і синтез палеогеогр. до кументів та відтворення на цій базі давньої природи чи її окре¬ мих сторін. На Україні питання П. розробляють у Географії від¬ діленні (з 1991 — Ін т геогра¬ фії) АН України. Створено па¬ леогеографічні атласи.

Літ.: Марков К. К. Палеогеогра фия. (Историческое землеведение). М., 1960; Палеогеография СССР. Об'ьяснительиая записка к Атласу литолого палеогеографических карт СССР. т. 1—4. М., 1974 — 75; Палеогеография. Палеоландшаф- тьі. К-, 1977.

М. Ф. Веклич. ПАЛЕОГЕОМОРФОЛОГІЯ (від грец. ли/.аіос — старовинний, давній та геоморфологія) — га¬ лузь палеогеог рафії, що вивчає стародавній похований рельєф та реконструює форми, що не збереглися. Розрізняють П. за¬ гальну, регіональну та при¬ кладну. Загальна П. розглядає теор. основи, процеси рельєфо- у творення минулих етапів істо¬ рії розвитку Землі, походжен¬ ня, вік, морфологію, закономір¬ ності розвитку, проблеми пере¬ творення похованого рельєфу, розробляє методи вивчення іс¬ нуючих похованих форм і ре¬ конструкції зруйнованих, карто¬ графування та створення па- лео геоморфолог, карт. Регіо¬ нальна П. досліджує палеогео- морфолог. особливості конкрет¬ них регіонів суходолу і дна Сві¬ тового ок. Прикладна П вивчає проблеми використання відомо¬ стей про давній похований рель¬ єф у нар. г-ві (прогнозування та пошук родовищ корисних копа¬ лин, буд-во наземних і підзем¬ них споруд тощо). П, використо¬ вує палеофаціальний, палеонто¬

логічний, геоморфолог., палео- геоморфо логічний, геофіз., ма¬ тематичний та ін. методи. Роз¬ виток П. пов’язаний з вітчизн. вченими О. П. Карпінським, Д. М. Соболевим , Л. Б. Рухі- ним, І. П. Герасимовим, К. К. Марковим , Ю. О. Мещеряковим та ін. Д. М. Соболєв вивчав 1929 — 49 П. Лівобережжя Ук¬ раїни з метою пошуків родовищ нафти і газу, 1938 ввів у науку термін П. Теоретичні і практич¬ ні питання П. розробляють Ін-т географії АН України, геогр. факультети ун-тів, геол. уста нови (М. Ф. Веклич, В. І. Га¬ лицький, Ю. О. Кошик, І. М. Ро¬ слий та ін.).

Літ,: Галицкий В. И. Основні палео геоморфологии. К., 1980. _

ТВі 7. Галицький.

ПАЛЕОГІДРОЛОГІЯ ?від грец. жіХшос — старовинний, давній та гідрологія) — галузь палео¬ географи, що вивчає давню гід¬ росферу. До складу її входять палеоокеанологія, палеолімно- логія, палеогляціологія, палео- потамологія, палеогідрогеоло- гія. Осн. є метод індикаторів — дослідження слідів впливу дав¬ ньої гідросфери на рештки дав ньої природи, що збереглися у сучас. земній корі. На Україні дослідження з П. розпочато у Географії відділенні (з 1991 — Ін т географії) АН України, у т. ч. за Міжнародною програ¬ мою геологічної кореляції.

М. Ф. Веклич. ПАЛЕОЗОЙ (від грец. ли/шое — старовинний, давній та ізог, — життя) — етап геол. історії Зем¬ лі, перша ера фанерозою. На¬ став 570 млн. років тому, три¬ вав 320 млн. років. П. поділя¬ ють на кембрійський період, ордовицький період, силурій¬ ський період, девонський пері¬ од, кам'яновугільний період і пермський період. Тектонічний розвиток земної кори за П. у ме¬ жах сучас. України зумовив утв. геосинклінальних прогинів (див. Геосинкліналь) на Нд. і Пд. Зх. і області з платформе- ним режимом на решті терито¬ рії. Глобальні тектонічні рухи земної кори в геосинкліналі проявилися інтенсивною склад¬ частістю, гороутворенням і маг- матизмом. Каледонська склад¬ частість у ранньому П. прояви¬ лася лише на обмеженій ділян¬ ці Українських Карпат. В ре¬ зультаті герцинської складчас тості (девон — перм) були пере¬ будовані складки, сформовані до П,, і виникли великі гірські системи на місці сучас. Карпат, Кримських гір і Добруджі. У платформеній частині інтен¬ сивні тектонічні рухи привели до занурення окремих блоків з утворенням До но Дніпровсько¬ го прогину, а також виникнен¬

ня численних розломів у докем¬ брійському фундаменті давньої платформи і палеозойському фундаменті молодої Скіфської плити.

На початку П. значна частина тер. сучас. України являла со¬ бою суходіл. Морські умови з утворенням теригенних і карбо¬ натних відкладів були на Пд. Зх. (Волино Подільська моно- кліналь), де вони зберігалися й пізніше. Починаючи з девону ін¬ тенсивне осадконагромаджен- ня відбувалося також у межах Доно Дніпровської рифтогенної структури, де формувалися від¬ клади переважно морського (теригенні, карбонатні), частко¬ во — континентального і пере¬ хідного характеру (в т. ч. вугле¬ носні, галогенні), а також вул¬ канічні утворення. В кінці П. панували умови суходолу з ло¬ кальними етапами мор. транс¬ гресій.

Для П., що став новим етапом в розвитку біосфери, характерні багатство форм і швидка еволю¬ ція тваринного і рослинного сві¬ ту. З початку силуру перші рос¬ лини (псилофіти) переселилися на суходіл. У карбоні пошири¬ лися хвощі, деревовидні папо¬ роті, у Пермі — перші гінкгові. З кінця силуру на суходолі розмножилися бактерії. Почав¬ ся складний круговорот орга- ніч. речовини, утв. грунти. Збільшення рослинної маси і вмісту кисню у верхніх шарах води стимулювали бурхливий розвиток тваринного світу. Па¬ нівні на початку П. форми без¬ хребетних — трилобіти, грапто- літи змінилися брахіоподами, коралами. Розвивалися черево¬ ногі молюски, поширилися най¬ простіші. В силурі виникли ри¬ би. З наземної фауни розвива¬ лися комахи. Еволюція хребет¬ них привела до появи наземних форм (амфібії, рептилії). В си¬ лурі з’явилася примітивна на¬ земна рослинність, у карбоні по¬ ширилися лепідодендрони, де¬ ревовидні плаунові, папороті. Відклади, що утворилися про¬ тягом П., становлять палеозой¬ ську групу. На денну поверхню вони виходять на значній площі у Донецькій складчастій спору¬ ді, в окремих соляних купо¬ лах — у Дніпровсько- Донецькій западині і у вигляді відслонень по річкових долинах — у Воли- но-Подільській монокліналі та на пн. сх. схилах Приазовсько- го блоку Українського щита. У Донецькій складчастій спору¬ ді палеозойська товща на біль¬ шості території утворює весь осадочний чохол. Понад 12 тис. м припадає на відклади кам’я¬ новугільної системи — чергу¬ вання аргілітів, пісковиків і про¬ шарків кам. вугілля; на пн.-зх.

окраїнах вони перекриті перм¬ ськими відкладами, для яких характерні червоноколірні гли¬ ни й пісковики, кам. сіль, гіпс та ангідрит. У Дніпровсько До¬ нецькій западині поширені від¬ клади П., починаючи з девону. Це товща переважно глинисто- карбонатних відкладів потуж ністю 3 — 14 тис. м. Поблизу розломів залягають ефузивні породи, в ізольованих басейнах нагромадилися потужні пласти кам. солі, верх, частина розрізу складається з червоноколірних глин і галогенних утворень. У Волино Подільській моноклї- налі залягають найдавніші (кембрійські — - силурійські) па¬ леозойські відклади — глини, пісковики, алевроліти. У верх¬ ньому П. у розрізі поширені вапняки, мергелі, доломіти; з кам’яновуг. системою пов’язана локальна вугленосність (Львів¬ сько-Волинський кам'яновугіль¬ ний басейн). Відклади П. міс¬ тять найважливіші корисні ко¬ палини: у Дніпровсько- Донець¬ кій нафтогазоносній області — нафту, газ, кам. сіль; Донбасі — кам. вугілля, ртуть, гіпс, ангі¬ дрит, флюсову сировину тощо; у Львівсько-Волинському басей¬ ні — кам. вугілля, у Волино- Подільській нафтогазоносній області — газ. Палеозойські по¬ роди використовують як буд. матеріали.

Літ.: Стратиграфія УРСР, т. З — 6. Кембрій. Ордовик. Силур. Девон. Карбон. Перм. К., 1969 — 74.

Д. П. Хрущов.

ПАЛЕОКЛШАТОЛОГІЯ (від грец. Л(£/,ШОС — старовинний, давній та кліматологія) — га¬ лузь палеогеографи, що вивчає давні клімат і атмосферу. Па- лео кліматолог. дослідження розпочато в кін. 17 ст., розвину¬ лися у 19 ст. у зв язку з вивчен¬ ням антропогенових і давніших зледенінь. Важлива роль у їх узагальненні належить віт¬ чизн. географу К. К. Маркову, геологам В. М. Синицину, М. М. Страхову, Л. Б. Рухіну, кліма¬ тологу М. І. Бидико. Палеоклі- матичні 'реконструкції виконав укр. геолог П. А. Титковський. Грунтовно розроблено принци¬ пи і методику палеокліматолог. досліджень; виконано численні реконструкції давнього клімату окремих районів і Землі в ціло¬ му. Дані П. використовують при прогнозуванні розвідки корис¬ них копалин, в спроби викори¬ стання відомостей про давній клімат для прогнозування змін сучас. клімату.

На Україні дослідження з П. проводить Ін т географії АН України.

Ліг.: Веклич М. Ф. Проблемьі па леоклиматологии. К., 1987.

М. Ф. Веклич.

ПАЛЕОЛАНДШАФТОЗНАВСТВО

ПАЛЕОЛАНДШАФТОЗНАВ- СТВО (від грец. лсїасїіос — ста¬ ровинний, давній та ланд¬ шафт) — частина палеогеогра¬ фії , що вивчає давні ландшафти та їхні сукупності, зокрема дав¬ ню ландшафтну оболонку земно: кулі. П. вирішує проблеми кла¬ сифікації, таксономії, типології, районування палеоландшаф- тів; досліджує процеси, зв'язки, причинність їхнього розвитку; розробляє методику досліджень давніх геокомплексів тощо.

П: як наука з’явилось у 50 — 80-х рр. 20 ст., перебуває у пе¬ ріоді становлення. Виділяють загальне, планетарне, регіо¬ нальне, прикладне II. Палео- ландшафтні дослідження сприя¬ ють розв’язанню проблем раціо¬ нального природокористуван¬ ня, екології, прогнозування по¬ шуків різних корисних копа¬ лин, змін сучас. природного се¬ редовища тощо.

Літ.: Веклич М. Ф. Основні палео- ландшафтоведения. К-, 1990.

М. Ф. Веклич.

ПАЛЕОПЕДОЛОГІЯ (від грец. ли/.ґпбс — старовинний, давній, лебос — грунт і Хбуоч — вчення) — галузь палеогеогра¬ фії, що вивчає давні (доголо- ценові) грунти, грунтові утво¬ рення, педосферу Землі. Первіс¬ ний стан давніх грунтів, грун¬ тових порід і грунтових відкла¬ дів реконструюють на основі досліджень їхніх викопних решток комплексним палеопе- долог. методом — шляхом пое¬ тапного аналізу факторів дав¬ нього грунтоутворення (палео- геологічного, палеогеогр., па- леокліматич., палеогідрогеол., палеобіогеогр., палеолаидшафт- ного, історичного), а також три¬ валості діяння грунтоутворю¬ вального процесу. П. тісно по¬ в'язана з геологією та галузями палеогеографії. Перші відомості про викопні грунти з’являються в літературі з 2 і пол. 19 ст. Основи науки П. заклали на поч. 20 ст. О. Г. Набоких та В. І. Крокос. На Україні почи¬ наючи з 30-х рр. проведено чис¬ ленні дослідження: встановле но викопні грунти та ін. грун тові утворення у всіх геол. си стемах фанерозою, складено карти-схеми грунтових покри¬ вів, розроблено детальні схеми етапності грунтоутворення по багатьох етапах пліоцену й плейстоцену тер. України, ство¬ рено теор. основи П. і комплекс¬ ний палеопедолог. метод. Палеопедологічні дослідження з П. проводить Інститут геогра фії АН України.

Антропогенові викопні грунти вивчали П К. Заморійу Д. К. Б/ ленкОу Н. О. Сіренко та ін. Ство рено палеопедолог. комісії у міжнар. орг-ціях, зокрема у

Міжнар. асоціації вивчення четвертинного періоду.

Літ.: Веклич М. Ф. [та ін.]. Ме¬ тодика палеогіедологичееких ис- следований. К., 1979; Сиренко

Н. А., Турло С. И. Развитие почв и растительности Украиньї в плиоце- не и плейстоцене. К., 1986.

М. Ф. Веклич.

ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

— комплекс галузей гірничо¬ добувної промисловості, під¬ приємства якої видобувають і переробляють різні види палив¬ но-енергетичної сировини. До П. п. належать нафтодобувна промисловість, нафтопереробна промисловість, газова промис¬ ловість , вугільна промисловість, торфова промисловість , сланце¬ ва, уранодобувна і збагачуваль¬ на пром-сть. П. п. відіграє важ¬ ливу роль у розвитку продук¬ тивних сил, є осн. ланкою пали¬ вно-енергетичного комплексу. Мін. паливо — осн. джерело енергії в сучас. г-ві і водночас важливе технологічне паливо і сировина для металург., нафто- хім., хім. -фармацевтичної та ін. галузей народного господарст¬ ва. Україна виділяється знач¬ ними ресурсами твердого пали¬ ва, особливо енергетич. і коксо¬ вого вугілля в Донец. кам. вуг. басейні. Є природний газ, нафта та ін. У республіці видобуває¬ ться 9 °0 усіх видів палива і 34 % вугілля (в перерахунку на умовне паливо). У 1989 видобу¬ ток усього палива в Україні пе¬ ревищував рівень 1940 у 2,6 ра- за. Найвищого рівня видобутку всіх видів палива було досягну¬ то 1970.

У 70— 80-х рр. у результаті не¬ відповідності обсягів капітало¬ вкладень потребам освоєння

Видобуток палива за видами та його структура в Україні

(в перерахунку на умовне паливо — 7000 ккал)

1940

1970

Вид палива

1985

1989

	МЛІ1. т	%	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%
Всього	79,5	96,1	249,2	100,0	190,6	100,0	196,6	10і),0
Вугілля	76.4	96,1	155.4	62,4	129,8	68,1	150,0	76,3
Природний газ	0,6	0,8	71,7	28,8	50,8	26,7	37,3	18,9
Нафта	0,5	0,6	19,9	8,0	8,4	4,4	7,8	4,0
Торф	• • •	• • •	• ■ •	• • •	0,7	0,4	0,8	0,4
Дрова	• • •	• • •		• » •	0,9	0.4	0,7.	0,4

приросту ресурсів внаслідок ус¬ кладнення гірничогеол. умов, видобутку на більших глиби¬ нах, вичерпання окремих розві¬ даних горизонтів та ін. видобу¬ ток продукції П. п., зокрема нафти і природного газу, поміт¬ но знижувався. При зростанні потреб у паливно-енергетичних ресурсах це негативно впливає на паливно-енергетич. баланс республіки, призводить до по¬ треби у значному ввезенні пали¬ ва.

У вироби, палива в республіці важливе місце належить нафто¬ переробній пром-сті. Осн. част¬ ка вироби, бензину та ін. нафто¬ продуктів (70 %) зосереджена в Донецько- Придніпровському екон. районі, де розміщені най¬ більші нафтопереробні з-ди — Кременчуцький і Лисичансь- кий, які переробляють нафту поволзьких родовищ та родо виш Лівобережної України. Ре¬ конструйовано старі з-дн — дрогобицькі X? 1 та № 2, одесь кий, херсонський та ін. П. п. значно впливає на розвиток і географію продуктивних сил України, зокрема на тер. орга¬ нізацію пром-сті. В районах ви¬ добутку палива зосереджені осн.

ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

його споживачі — підприємства чорної металургії, ТЕЦ, палив¬ но- і енергомісткі вироби., хім. і нафтохім., машинобудівні та ін. з-ди, утворюючи пром.-тер. ком¬ плекси (пром. вузли) з розвину¬ тою виробничою і соціальною інфраструктурою. Економіка П. п. в цілому характеризується вищою, ніж в ін. галузях важ¬ кої промисловості (крім гідро¬ енергетики), фондомісткістю, яка в середньому по всій її. п. становить 1,9 крб. осн. пром. виробничих фондів на 1 крб. продукції (вугільна — 2,2 крб., нафтодобувна — 8,1 крб.) і ви¬ щою собівартістю продукції. Це зумовлене значною мірою геол. і географ, факторами — глибо¬ ким і складним заляганням ко¬ рисних копалин у більшості ро¬ довищ, потребою будувати шах¬ ти на глибині 700 — 1000 м і більше, створенням різних спо¬ руд, збагачувальних комплек¬ сів тощо. Проте висока якість донец. антрацитів і коксівних марок вугілля, вигідне екон.- географїчне положення щодо споживання вугілля визнача¬ ють ефективність і перспектив¬ ність дальшого розвитку осн. вуг. родовищ, ресурсозбережен¬ ня, комплексного використання нафти і газу, реконструкції і мо¬ дернізації підприємств палив¬ ної пром-сті республіки.

О. С. Арабаджи , Л. М. Корецький.

Хіяиомимії/

Борислав

/'■і

Дашава і

/ "\

* — %*ч\

V !Аьннил/"*\ Битків _ \ Vе6 ) -байчийше

Вугільна видобування:

нам лис о вугілля бурого вуплля

Торфова

Рнбаяксміе Назви родовищ

Масштаб 1 10 000 000

ПАМОРОЗЬ

ПАЛИВНО - ЕНЕРГЕТЙЧНИИ КОМПЛЕКС — міжгалузевий комплекс по видобуванню і ви¬ роби. палива та енергії, транс¬ портуванню, розподілу та вико¬ ристанню їх. До П.-е. к. нале¬ жать паливна промисловість і електроенергетика з виробни¬ чою інфраструктурою, зокрема магістральними високовольтни¬ ми лініями електропередачі та трубопроводами, що утворюють єдині системи.

Функціонування та географія П.-е. к. значною мірою визна чають темпи розвитку нар. г-ва, формування і розміщення тери¬ торіально-виробничих комплек¬ сів, зокрема енергомістких ви¬ робництв.

В Україні створено багатогалу¬ зевий республіканський ком¬ плекс. За 1950 — 89 вироби, електроенергії в ньому зросло у 20 разів, видобуток усіх видів палива збільшився у 2,5 раза. Паливна пром-сть і електро¬ енергетика базується гол. чином на кам яному вугіллі Донбасу , Львівсько- Волинського кам'я¬ новугільного басейну , бурому вугіллі Придніпровського ба¬ сейну, родовищах нафти і газу Дніпровсько- Донецької нафто¬ газоносної області. У перспекти¬ ві передбачено дальший розви¬ ток усіх галузей П.-е. к. для за¬ безпечення потреб країни у всіх видах палива і енергії шляхом збільшення видобутку їх при планомірному проведенні полі¬ тики енергозберігання, раціо¬ нального використання міне¬ ральних ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Л. М. Корецький .

ПАЛИВНО-ХІМІЧНІ РЕСУР-

СИ — сукупність розвіданих і прогнозних запасів корисних копалин вуглецевого та вугле¬ водного складу. Можуть бути використані як паливо та хім. сировина у природному стані або після певної обробки. На Україні є всі види П.-х. р„ біль¬ шість із них інтенсивно викори¬ стовують. 93 — 94 % їх станов¬ лять тверді види корисних ко¬ палин; найважливіше — кам'я¬ не вугілля , видобуток становить 180,2 млн. т, запаси за катего ріями А4-В-}-С — 44 118 млн. тонн (1989). У найбільшому в республіці Донецькому кам'я¬ новугільному басейні 47,1 °0 за¬ пасів становить енерг. вугілля, 31,3 — коксівне, 21,5 % антрацити. Басейн є осн. джере¬ лом енерг. і технологія, палива. На коксохім. з -дах з нього одержують кокс, коксівний газ та понад 150 найменувань хім. продукції (сульфат амонію, бен¬ зол, нафталін, фенол тощо). Донбас має значні ресурсні ре¬ зерви видобутку вугілля. Львів¬ сько-Волинський кам'яновугіль-

В. П Палієнко.

ний басейн має 57 % енерге¬ тичного і 43 % коксівного ву¬ гілля. Запаси за категоріями А-І-В-|-С — 1029 млн. т, видо¬ буток — 12,7 млн. т (1989). Ву¬ гілля використовують як паливо (бл. 4 млн. т за рік), частково переробляють на коксохім. з-дах. Забезпеченість діючих шахт запасами у цьому басейні недостатня. Буровугільиі ресур¬ си зосереджені у Дніпровському бу рову гі льному басейні. Запаси за категоріями А+В+С, — бл. 2 млрд. т, річний видобуток — 8,8 млн. т (1989). Вугілля се¬ ре дньозольне, використовують його в основному як паливо після брикетування. Завдяки високому вмістові бітумів і смол у бурому вугіллі деяких родо¬ вищ воно є цінною сировиною для хім. пром-сті; освоєно екст¬ рагування озокериту. Перспек¬ тивним напрямом є використан¬ ня бурого вугілля як хім.- тех¬ нологія. сировини. Як місц. па¬ ливо використовують торф (10—15 % від щорічного видо бутку, що становить 16,4 млн. т); запаси його за категоріями А -|“В4~С| — 850 млн. т. Дослі¬ джуються можливості комп¬ лексної енерго-технологіч. пере¬ робки горючих сланців, про¬ гнозні ресурси яких становлять 500 млрд. т. Ефективним видом П.-х. р. є нафта, гази природні горючі і пов’язаний з ними конденсат. 83 % видобутку України постачає Дніпровсько- Донецька нафтогазоносна об¬ ласть, 13,7 % — Перед карпатсь¬ ка нафтогазоносна область. Ви¬ добуток газу — 29,8 млрд. м , нафти — 4,1 млн. т (1989). Це становить бл. 10 % заг. обсягу сировини для нафтохімічної промисловості України. Основ¬ на кількість її довізна. На нафто- і газопереробних з-дах України одержують різні види палива, пластмаси, каучук, син¬ тетичні волокна, миючі засоби тощо.

У зв’язку з виснаженням най¬ якіснішої частини П.-х. р. вна¬

слідок тривалої та інтенсивної експлуатації важливого зна¬ чення набувають питання ін¬ тенсифікації ресурсокористу- вання, прискорення науково- тех. прогресу в добувних галу¬ зях пром-сті, повнішої й комп¬ лексної переробки корисних ко¬ палин.

Літ.: Кальченко В. Н. [та ін.]. Комплекснеє использование топ- ливно-знергетических ресуреов.

Ь.., 1983. £ с. Міщенко.

ПАЛІЄНКО Валентина Петрів¬ на (9. IX 1935, м. Київ) — укр. геоморфолог, доктор географ, наук з 1990. У 1958 закінчила Київ. ун-т. Протягом 1958 — 61 працювала в геолого-знімаль- ній партії Управління геології та природних ресурсів при Раді Міністрів Туркм. РСР (м. Аш- хабад), 1961 — 70 — в Інті геол. наук, з 1970 — у Геогра¬ фії відділенні (з 1991 — Інсти¬ тут географи) АН України (з 1990 — провідний наук, співро¬ бітник). Осн. праці присвячені морфоструктурному, поетапно¬ му неотектонічному аналізу те¬ риторії; вивченню сучас. рухів земної кори; структурно гео¬ морфологічному, неотектоніч¬ ному картографуванню; об¬ грунтуванню раціональних комплексів морфоструктурного аналізу з метою пошуків родо¬ вищ нафти і газу, вирішенню деяких інженерно-геоморфолог. завдань.

Те.: Морфоструктурньїй анализ кефтегазоносньїх областей Укра иньї. К., 1981 [у співавт.]; Неко торьіе общие закономерности нео- тектоники Украиньї. В кн. : Сейсмо прогностические исследования на территории УССР. К., 1988; От- ражение динамики блоков фунда- мента в новейшей тектонике и со- временном рельєфе. В кн.: Геотек- тоника Вольїно Подолии. К., 1991.

ПАЛЛАС Петро Симон (22. IX 1741, Берлін — 8.ІХ 1811, там же) — рос. географ, природо¬ знавець і мандрівник, член Пе- терб. АН з 1767. Закінчив Бер¬ лін. ун-т. У 1767 переїхав до Росії. У 1768 — 74 очолював експедицію АН, яка досліджу- вала Поволжжя, Прикаспій¬ ську низовину, Зх. і Сх. Сибір та Урал. У 1793 — 94 вивчав пд. і пд.-сх. райони Європ. час¬ тини Росії, Крим. Зібрав і уза¬ гальнив великий, різноманіт¬ ний матеріал з географії, геоло¬ ги, ботаніки, зоології, етногра¬ фи тощо. Довів, що рівень Кас¬ пійського м. лежить нижче рів¬ ня Світового ок. Створив першу орографічну схему Росії. Вивів гіпотезу про існування в ми¬ нулому Понто- Ара ло Каспійсь¬ кого басейну. Відкрив і опи¬ сав нові види рослин і тва¬ рин. Зробив першу спробу си¬ стематизувати рослинність краї¬ ни у праці «Флора Росії», ви-

П. С. Паллас.

даній лат. мовою (ч. 1 — 2,

1784—88). Провів дослідження викопних решток мамонта, буй¬ вола, волосатого носорога. Од¬ ним з перших організував у Ро¬ сії фенологічні дослідження. Ім’ям II. названо вулкан на Ку- рильських о-вах, риф біля бере¬ гів Нової Гвінеї, особливий тип метеоритів — паласити, деякі рослини і тварини.

Те.: Путешествия по разньїм про- винциям Росеийской империи, ч. 1 — 3. СПб., 1773 — 88; Краткое физичеекое и топографическое описание Таврической области. СПб, 1795.

Літ.: Ефремов Ю. К., П. С. Паллас. В кн.: Отечественньїе физико гео¬ графи и путешественники. М,, 1959; Муравьев В. Б. Дорогами российских провинций. Путешест вия Петра-Симона Палласа. М.,

1977.

ТГТГГал ицький. І

ПАМОРОЗЬ — крихкі нарости льодових кристалів, що осіда¬ ють на гілках дерев, дротах лі¬ ній зв’язку, виступах предметів під час туману при від’ємній т-рі. За умовами утворення та за структурою розрізняють П. кристалічну та зернисту. К р и- сталічна П. утворюється в результаті сублімації водяної пари при т-рі повітря від —11 до —20 . Вона легко струшуєть¬ ся, при великій масі знижує чутливість на лініях зв'язку, зумовлює вібрацію дроту. З е р- ниста П. — снігоподібні рих¬ лі нарости матово-білого кольо¬ ру, що утворюються переважно з навітряного боку предметів у туманну, вітряну погодут вна слідок намерзання крапель переохолодженого туману при т-рі повітря — 3 , — 8 . На Ук¬ раїні зерниста П. спостерігаєть¬ ся з жовтня по квітень (з макси¬ мумом V СІЧНІ), V гірських ра- йонах буває іноді у травні. Пересічна кількість днів з зер¬ нистою П. коливається від 5 до 40; на Пд. березі Криму П. бу¬ ває не щороку. Відкладання П. діаметром 50 мм і більше від¬ носять до особливо небезпечних явищ погоди. На Україні макс.

ПАМ’ЯТКА

р%

Наморозь. Ізоплети кількості днів з памороззю різної ймовірності р (у %) вищевказаних границь у Києві.

товщина П. (282 мм) спостері¬ галась у Кримських горах (станція «Карабі яйла», 26 —

29.1 1958). Значні відкладання зернистої П. викликають поїлко дження ліній зв’язку та елек¬ тромережі, ламають гілки дерев тощо. 3. С. Бондаренко.

ПАМ’ЯТКА ПРИРОДИ — уні кальне природ, утворення, що має особливу природоохоронну цінність і охороняється з метою збереження його у природному стані в наук., культурно-освіт¬ ніх та естетичних цілях; нале¬ жить до територій та об’єктів природ но -заповідного фонду України. Залежно від цінності розрізняють П. гі. загально- дсрж. (до 1992 — респ.) та місц. значення. Рішення про ство¬ рення П. п. загальнодерж. значення приймається Прези¬ дентом України, місцевого зна¬ чення — обласними, міськими (для міст респ. підпорядкуван¬ ня) Радами народних депута¬ тів. Залежно від характеру, мети організації та необхідно¬ го режиму охорони П. и. поді¬ ляють на комплексні, бот., зоо¬ логічні, гідрологічні та геоло¬ гічні.

Оголошення території П. п. про¬ водиться без вилучення зем. ді¬ лянок у їх власників або ко¬ ристувачів. Підприємства, уста¬ нови та орг-цїі, на землях яких розташовані П. п., зобов’язані дотримуватися встановленого для них режиму і відповідати за збереження їх. В Україні 123 П. п. загальнодержавного значення і 2538 — місц. зна¬ чення (на 1.1 1992).

В. І- Олещенко. ПА ШВЕЦЬКА ДАЧА — бот. заказник респ. значення (з

1974). Розташована у Кам я- нець-Подільському р ні Хмельн. обл. Перебуває у віданні Кам’я- нець Подільського лісгоспзагу. Пл. 923 га. Охороняється ділян¬ ка Товтр у долині р. Смог ричу, вкрита грабово-дубовим лісом. Крім основних порід, зростають також береза повисла, ясен зви¬ чайний, лина серцелиста і в’яз гірський, груша звичайна, бе- река; у підліску — клен татар¬ ський, калина звичайна, бузина чорна та ліщина звичайна. Багатий трав'яний покрив. Особливу цінність мають ділян¬ ки степової рослинності на нд. схилах. Тут трапляються ши- верекія подільська, скополія карніолійська, ковила україн¬ ська, крокус Гейфеля і любка дволиста, занесені до Червоної книги України. в / Олещенко.

ГІАНКРАТОВА Ніна Пилипів¬ на (27.1 1923, м. Трубчевськ Брянської обл., Росія) — вчи¬ телька географії, засл. вчитель¬ ка України з 1977. У 1947 за¬ кінчила Кримський пед. ін-т (тепер Сімферопольський ун-т). Протягом 1947 — -77 працювала в серед, школах м. Севастополя. Домоглася значних успіхів у навчанні та вихованні учнів за¬ собами викладання шкільної географії та участю у краєзнав. роботі. Досвід П. узагальнено обласним ін-том удосконалення вчителів.

Нагороджена орденом Вітчиз¬ няної війни 2-го ступеня. ПАНСЬКЕ ОЗЕРО, Сасик — со¬ лоне озеро у Чорноморському р-ні Респ-ки Крим, на Тархан кутському п ові. Від Чорного м. відокремлене піщаним, з доміш¬ ками гравію і черепашки пере¬ сипом, шир. якого 0,45 — 0,6 км. Довж. 4,5 км, шир. до 2,1 км, пл. 5,2 км , глиб, понад 1 м. Улоговина видовженої форми. Пн. і зх. береги підвищені, пд. і східні — низькі, пологі. Жи¬ виться гол. чин. мор. і підзем¬ ними водами. Солоність від 60 до 111 °оо. На дні — потужний (до 9 м) шар ясно-блакитного та сталево-сірого мулу. В мину лому тут був соляний проми¬ сел. А. м. Оліфероя .

ПАНТАЇВКА — селище місь кого типу Кіровоградської обл., підпорядковане Олександрій¬ ській міськраді. Залізнична станція. 3,4 тис. ж. (1990). Заен. в кін. 19 ст., с ще міськ. типу з 1960. Поверхня пологохвиля- ста, розчленована ярами і бал ками. Перевищення висот до ЗО м. Пересічна т-ра січня

6,1 , липня 4-20,2 . Опадів 471 мм на рік. Пл. зелених на саджень 9 га. Біля П. — видобу вання бурого вугілля (Морозів ський і Бандурівський вугле¬ розрізи).

ПАНТЕЛЕЙМОНІВНА — сели¬ ще міського типу Донец. обл., підпорядковане Центрально- Міській райраді м. Горлівки. Залізнична станція. 8,8 тис. ж. (1990). Засн. 1876 у зв’язку з буд вом залізниці, с-ще міськ. типу з 1938. Поверхня полого- хвиляста. Пересічна т-ра січня — 6,6 , липня 4“21,6 . Опадів понад 500 мм на рік. Пл. зеле¬ них насаджень 190 га. Поблизу П. проходить траса Сіверський Донець — Донбас каналу. У П. — заводи вогнетривів і залі¬ зобетонних виробів. ПАНШТИНЕ (до 1872 — Лозо ва Азовська) — селище місько¬ го типу Харків, обл., підпоряд¬ коване Лозівській міськраді. За¬ лізнична станція. 8,0 тис. ж. (1990). Засн. 1869, с ще міськ. типу з 1938. Поверхня полого- хвиляста. Пересічна т-ра січня

7,2 , липня 21,2 . Опадів 476 мм на рік. Пл. зелених на¬ саджень 3,2 га. У П. — вагоно- рем. з-д. Профес.-тех. училище. ПАПАНІН ОСТРІВ — острів у центр, частині зат. Сиваш , між косою Арабатська Стрілка, Чон- гарським п-вом та Кримським півостровом, в межах Херсон, обл. Довж. до 2,5 км, вис. 10 — 15 м. Береги урвисті. Має мате¬ рикове походження. Складаєть¬ ся з глин і суглинків. Вкритий типчаково полинною степовою рослинністю. Між П. о. та Ара- батською Стрілкою діє перепра¬ ва через мілководну Паианінсь- ку протоку. О. Г. Кузнецов.

ПАПКОВИЧ Любов Пилипівна (10.Х 1919, с. Бердичі Донец. обл.) — вчителька географії, заслужена вчителька України з 1967, відмінник нар. освіти України з 1965. Закінчила 1945 Київ, університет. З 1943 ви¬ кладала географію в Авдіїв- ськш серед, школі № 52 Донец. обл., 1951 75 — у Новоолексі-

ївській серед, школі Херсон, обл. Протягом багатьох років — керівник методичного об’єднан¬ ня вчителів географії, школи передового досвіду.

А. С. Валкова.

ПАРАГІЛЬМЕН, Парагель мен — платоподібна гора на Південному березі Криму, на Пд. Зх, від м. Алушти. Вис. 853 м. Являє собою яйлинський відторженець, що відокремився в минулому від Головного пас¬ ма Кримських гір. Складається переважно з вапняків. Розви¬ нуті карстові форми рельєфу, трапляються глибокі ущелини, скелясті обриви. На схилах та вершині гори — дубово-грабові й букові ліси, вічнозелені ре¬ лікти: тис ягідний, яловець ви¬ сокий, жасмин чагарниковий. Пам'ятка природи місц. значен¬ ня (з 1964). Об'єкт туризму.

О. В. Єна.

ПАРАСОЦЬКЕ УРОЧИЩЕ —

комплексна пам’ятка природи респ. значення (з 1963; охоро¬ няється з 1923). Розташоване у Диканському р ні Полтав. обл. Перебуває у віданні Полтав¬ ського лісгоспзагу. Пл. 145 га. Охороняється природний лісо¬ вий масив на правому березі р. Ворскли. У деревостані пере¬ важають дуб звичайний, липа серцелиста, граб звичайний, клен гостролистий, ясен звичай¬ ний, які утворюють мішані угруповання різного складу. Вік дерев 90 — 110, подекуди — до 180 — 200 років. Граб звичай¬ ний зростає тут на ид.-сх. межі свого ареалу. У трав’яному по¬ криві переважають звичайні ви¬ ди широколистяних лісів. Трап¬ ляються лілія лісова, гніздівка звичайна, булатка великоквіт- кова, гронянка ключ- трава, за¬ несені до Червоної книги Укра¬ їни.

Літ.' Охрана важнейших ботани- ческих обьектов Украиньї, Бело- руссии и Молдавии. К., 1980.

Ю. Р. Шеляг- Сосонко, 1ІАРАФІІВКА — селище мі¬ ського типу Ічнянського р-ну Черні г. обл. Розташована за 1 км від залізнич. ст. Качанів- ка. 3,2 тис. ж. (1990). Засн. у 17 ст., с-ще міськ. типу з 1960. Пересічна т-ра січня —7,0 , липня 4-19,0 . Опадів 570 мм на рік. У П. — пукр. комбінат (засн. 1846).

ПАРАШ К А — гірська верши¬ на Сколівських Бескид у межах Львів, обл., на Зх. від м. Сколе. Вис. 1270 м. На П. беруть поча¬ ток притоки річок Опору та Стрию. Схили вкриті хвойними лісами (смерека, ялиця) з до¬ мішкою бука, явора, берези та горобини. Трав’яний покрив представлений численними рід¬ кісними рослинами, частина яких занесена до Червоно) кни¬ ги України. Об’єкт туризму.

І. В. Вайнагій. ПАРК (англ. рагк) — зелений масив з природними або штуч¬ ними насадженнями, сформова¬ ний за законами садово-парко¬ вого мистецтва і призначений для різних видів активного і пасивного відпочинку населен¬ ня. Залежно від розміщення зе¬ лених насаджень, алей, парко¬ вих споруд вони бувають різно¬ го стилю. П., де переважають осьові композиції з чітко вира¬ женим центром і симетричним плануванням, називають регу¬ лярними. У ландшафтних пар¬ ках основу композиції стано¬ влять вільні групування наса¬ джень, що підкреслюють мальо¬ вничість природних краєвидів. За розташуванням П. поділя¬ ють на міські та приміські; за площею — на малі (6 — 20 га), середні (20 — 100 га), великі (100 — 500 га) і найбільші <по-

ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНА

над 500 га). Виділяють багато¬ функціональні та спеціалізо¬ вані П. До перших відносять П. культури і відпочинку; їхня мінім, площа має становити ЗО га на одного відвідувача. Найбільшою зоною П. є зона ти¬ хого відпочинку і прогулянок (50 — 80 % заг. площі), допо¬ міжними — культурно масових заходів, фізкультурно-оздоров¬ ча, відпочинку дітей тощо. До спеціалізованих П. належать дитячі, спортивні, виставочні, меморіальні, ботанічні та їн. Багато П. України відзначено Державними преміями, медаля¬ ми, дипломами (Черкаський парк. Дніпропетровський парк ім. Т. Г. Шевченка, Алупкин ський ландшафтний парк у Криму тощо).

Літ Родичкин И. Д. [та ін.]. Садьі, парки и заповедники Украинской ССР. Заповедная природа. Пре- образов. ландшафт. Садово парко¬ веє искусство. К., 1985; Вергунов А, П., Горохов В. А. Русские садьі и парки. М., 1988. ю. О. Бондар.

ПАРК — ПАМ’ЯТКА САДО- ВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТ-

ВА — найвизначніші зразки паркобудування, які беруть під охорону з метою збереження їх в естетичних, наук., природо¬ охоронних та оздоровчих цілях; належить до територій та об’єк¬ тів природ но- заповів ного фон¬ ду України. Залежно від сту¬ пеня унікальності та цінності розрізняють П. — п. с.-п. м. загальнодерж. (до 1992 — респ.) і місц. значення. Рішення про створення парків загально¬ держ. значення приймається Президентом України, місц. значення — обласними, місь¬ кими (для міст респ. підпо¬ рядкування) Радами народних депутатів. Оголошення П. — п. с.-п. м. не передбачає вилучен¬ ня у землекористувача земель¬ ної ділянки. Підприємства, установи та орг-ції, на землях яких розташовані П. — п. с.-п. м., зобов язані охороняти їх та відповідати за утримання, до¬ держуватись установленого режиму їхнього використання. П. — п. с.-п. м. загальнодерж. значення є природоохоронними рекреаційними установами. Утримання та реконструкція П. — п. с.-п. м. провадиться за проектами, що розробляються спещалізован. наук, і проект¬ ними установами й затвер¬ джуються органами, у підпо¬ рядкуванні яких перебувають ці парки.

У П. — п, с.-п, м. можна прово¬ дити екскурсії та масовий від¬ починок відвідувачів, забезпе¬ чувати догляд за насадження¬ ми, а також проводити наук, дослідження, що не порушують вимог охорони парку.

На тер. парків може провади¬ тися зонування відповідно до вимог, встановлених для бот- садів.

Всього в Україні налічують 83 П. — п. с.-п. м. загально¬ держ. значення і 414 — місц. значення (на 1.1 1992).

В. І. Олещенко. ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ АТ¬ МОСФЕРИ — властивість атмо¬ сфери регулювати променевий теплообмін Землі з космічним простором. П. е. а. є наслідком поглинання довгохвильового випромінювання Землі водяною парою та вуглекислим газом тропосфери і додаткового впли¬ ву на цей процес активних га¬ зових компонентів у високих шарах атмосфери — стратосфе¬ рі й мезосфері. Випромінюван¬ ня Землі зумовлене нагріван¬ ням підстилаючої земної по¬ верхні потоками короткохви¬ льової сонячної радіаціїу яка проникає крізь атмосферу. Ли¬ ше частина ультрафіолетового випромінювання поглинається озоновим шаром атмосфери. Осн. її маса проникає до зем¬ ної поверхні, частково відбива¬ ється від неї, але більша части¬ на цієї енергії поглинається, завдяки чому підтримується пересічна т-ра земної поверхні (бл. +15 ). Внаслідок незбалан- сованої госп. діяльності у ниж¬ ньому шарі атмосфери зростає кількість вуглекислого та ін. га¬ зів, що супроводиться підви¬ щенням т ри атмосфери і по¬ верхні Землі, а також потеплін¬ ням клімату в цілому. Цей про¬ цес проявляється регіонально, залежно від природних умов те¬ риторій та антропогенних фак¬ торів. Враховуючи глобальне значення цієї проблеми, розроб¬ лено Всесвітню кліматичну про¬ граму наук, досліджень щодо змін клімату на Землі, у тому числі і стосовно питань II. е. а. Вчені України беруть участь у цих дослідженнях. У республіці 1986 . ратифіковано рішення Міжнар. конвенцій про охоро¬ ну озонового шару. У 1988 Всесвітньою метеорологічною організацією разом з відповід¬ ними підрозділами ООН ство¬ рено спеціальну міжурядову Раду (об’єднує 40 країн), яка досліджує питання впливу клі¬ матичних змін на біосферу, економіку і здоров’я людини, а також можливості запобігання цим змінам або припинення їх. Зокрема, у 1988 було підписано Монреальський протокол по ре¬ човинах, що руйнують озоновий шар.

Літ.: Будьїко М, И, Климат в прош лом и будущем. Л., 1980; Хргиан А. X., Кузнецов Г. И. Проблема наблюдений и исследований атмо сферного озона. М., 1981; Гущин Г. П., Виноградова Н. Н. Суммар-

ньій озон в атмосфере. Л., 1983; Кондратьев К. Я., Москаленко Н. И. Парниковьій зффект атмо¬ сферні и климат. М., 1984; Конд ратьев К. Я. Глобальньїй климат и его изменения. Л., 1987.

М. І. Щербань. ПАРТИЗАН, Лумшорський во¬ доспад — водоспад у верхів’ї

р. Турички (права прит. Тур’ї, бас. Тиси), у Перечинському р-ні Закарп. обл., поблизу

с. Лумшори. Вода падає потуж¬ ними струменями зі скелі, утво¬ рюючи біля підніжжя невелике озеро. Об’єкт туризму.

ПАРТИЗАНИ (до 1930 р.— Ри- кове) — селище міського типу Генічеського р-ну Херсон, обл. Залізнична станція. 4,0 тис. ж. (1990). Засн. 1874, с-ще міськ. типу з 1960. Поверхня плоска. Пересічна т-ра січня —2,9 , липня +23,4°. Опадів 343 мм на рік. Пл. зелених насаджень 5 га. У П. — 2 асфальтобетонні, дослідний « Агропромпостач», комбікормовий та хлібний з-ди, елеватор.

ПАРТИЗАНСЬКА — карстова печера в Гірсько-Кримській карстовій області, на Ай-Пет- ринській яйлі. Протяжність 180 м, глиб. 45 м. Утворилася у вапняках. Вхід — проваль-

Водоспад Партизан .

ний, на дні карстової лійки. В плані колінчаста, складаєть¬ ся з кількох розширених зало- подібних галерей, з’єднаних вузькими щілинами. В дальній частині є ванночки та невели¬ кий водостік, що зникає в си¬ фоні. Відома з поч. 20 ст., у ближній частині під час Вел. Вітчизн. війни існував парти¬ занський госпіталь. Дослідила П. Комплексна карстова експе¬ диція 1960. в. М. Дубля нський.

ПАРТИЗАНСЬКЕ ВОДОСХО¬ ВИЩЕ — водосховище на р. Альмі (бас. Чорного м.), у Сім¬ феропольському р-ні Респ-ки Крим. Створене 1966. Довж. 4,5 км, шир. до 1,5 км, площа 2,25 км , пересічна глиб. 15 м, максимальна — 40 м. Повний об’єм 34,4 млн. м . Довж. бере¬ гової лінії 18 км. Береги П. в. круті, вкриті лісом і чагарника¬ ми. Мінералізація води 335 — 458 мг/л. Пересічна каламут¬ ність води 100 — 400 мг л. Льо¬ дові явища взимку нестійкі; тов¬ щина льоду 10 — ЗО см. Водо¬ сховище руслове, багаторічного регулювання. З риб водяться пічкур, слиж, головень та інші. Використовують П. в. для водо¬ постачання м. Сімферополя та для зрошування. Навколо водо¬ сховища створено зони санітар¬ ної охорони, де, зокрема, забо¬ ронено розміщення госп. буді¬ вель, випасання худоби тощо.

О. О. Русиное, Л А. Сіренко .

ПАРФЮМЕРНО - КОСМЕТИЧ- НА ПРОМИСЛОВІСТЬ [від

франц. рагіитег — наповняти пахощами і грец. хоарт)тіхт] (трху’т]) — майстерність прикра¬ шання] — галузь пром-сті, під¬ приємства якої виготовляють різні парфюмерно-косметичні вироби, ефірну олію та синте¬ тичні запашні речовини. Сиро¬ виною для виготовлення парфю- мерно косметичних виробів є

Партизанське водосховище .

ПАРЦІАЛЬНИЙ

натуральна ефірна олія, синте¬ тичні ароматичні запашні речо¬ вини, етиловий спирт, а також запашні речовини тваринного походження (амбра, мускус то¬ що). Склалась чітка територі альна спеціалізація вирощу¬ вання ефіроолійних культур. Основні насадження троянди, лаванди, шавлії, васильків зо¬ середжені в Криму та Одес. обл., посіви м’яти і кропу — в Київ., Черкас, і Черніг. обла¬ стях. Пром. вироби, парфюмер- но косметичних виробів виник¬ ло наприкінці 17 — на поч. 18 ст. у Франції, в Роси — у 40-і рр. 19 ст.

В Україні перші спеціалізова ні ф ки для вироби, парфю мерно-косметичних виробів вве¬ дено в дію в довоєнні роки в Харкові й Миколаєві. До скла¬ ду П. к, п, республіки входять: парфюмерію косметичні ф-ки Харківська і Львівська, мико¬ лаївський парфюмернии комбі¬ нат «Червоні вітрила», ефіро¬ олійний комбінат «Кримська троянда», з-ди в Золотоноші (Черкас, обл.), Прилуках (Чер¬ ніг. обл.), кілька радгоспів- заводів і спеціалізованих рад¬ госпів, Найбільші з-ди по випус¬ ку сировини для П. к. п. розта¬ шовані в Респ-ці Крим, Одес. і Черніг. областях. Див. також Ефіроолійна промисловість. Ефіроолійний комплекс .

Р. О. Язиніна.

ПАРЦІАЛЬНИЙ тиск водя¬ ної ПАРИ (від чат. рагіїаііь — частковий), пружність водяної пари — тиск водяної пари, яка міститься в повітрі; характе¬ ристика вологості повітря. Роз¬ різняють макс. тиск водяної пари, коли вона досягає стану насичення, і тиск водяної пари при даній т-рі. Розподіл П. т. в. п. залежить від фіз. -геогр. умов території, пори року і стану погоди. На тер. України най¬ менші його значення спостері¬ гаються у грудні — лютому, найбільші — в липні. Взимку П. т. в. п. змінюється в межах З — 5 гПа, влітку у пн. і зх. райо¬ нах республіки становить 15 — 16 гПа, в Українських Карпа¬ тах — 13 — 14 гПа, на Крим¬ ському п-ові зростає до 18 — 20 гПа. Добові коливання П. т. в. п. тісно пов’язані з добовими коливаннями т ри. Підвищення т ри посилює випаровування і надходження водяної пари у повітря. Найбільші значення П. т. в. п. спостерігаються вдень (о 13 — 14 год), найменші — вранці, перед сходом Сонця. Над недостатньо зволоженим грунтом мінімум П. т в. п. бу¬ ває перед сходом Сонця та о 14 — 15 год, максимум — о 8 — 9 год та бл. 20 — 21 години.

В. М. ІІіщолка.

Г. В. Пасічний.

ПАСІЧНИЙ Григорій Васильо¬ вич (19.11 1932, Дніпропет¬

ровськ) — український ге¬ олог, палеогеограф, доктор ге¬ ографічних наук з 1988, профе¬ сор з 1989. В 1955 закінчив Дніпроп. ун-т. Працював у ви¬ робничих геол. орг-ціях. З 1978 — у Дніпроп. ун ті (1985 — 87 — зав. кафедрою геології, з 1988 по 1991 — зав. кафедрою фіз. і екон. географії, з 1991 — зав. кафедрою геоекології та раціо¬ нального природокористування і одночасно з 1990 — декан ге¬ ол ого- геогр. ф-ту). Одночасно з 1989 — виконуючий обов’язки директора н.-д. ін-ту геології Дніпроп. ун-ту, з 1991 — наук, керівник геол. -геогр. комплек¬ су. Осн. праці — в галузі стра¬ тиграфії та палеогеографії, зо¬ крема з питань палеогеогр. етапності. Виділив ряд страти¬ графічних підрозділів для па¬ леозою і кайнозою; автор та співавтор ряду геологіч., палео¬ геогр., геоморфологічних, про¬ гнозних та інших карт, у т. ч. території України. За участю П. відкрито кілька родовищ корисних копалин. З 1985 — голова Дніпропетровського від¬ ділу Географічного товариства України.

Те.: Палеогеография. Палеоланд- шафтьі. К., 1977 [у співавт.]; Фи- зическая география Днепропетров- скои области. Днєпропетровск, 1988 [у сгпвавт.].

ПАСМА — витягнуті, відносно невисокі форми рельєфу. На су¬ ходолі розрізняють гірські і гор¬ бисті П. Для Українських Кар¬ пат та Кримських гір характер¬ ні низькогірні і середньогірні П. різного генезису: денудацій¬ но-тектонічні (Вулканічний хребет. Головне пасмо Крим¬ ських гір), структурно-денуда¬ ційні (куестові низькогір’я Вну¬ трішнього і Зовнішнього пасом Кримських гір), на масивах Чорногора і Свидовець є акуму¬ лятивні кінцево морен ні П. су- час. зледеніння. У рівнинній частині республіки найпошире¬

ніші акумулятивні П., серед яких виділяють П., утворені давнім зледенінням на Поліссі (див. Моренні відклади. Водно- льодовикові відклади, Ози) та діянням вітру ( еолові форми рельєфу на Поліссі і у Нижньо¬ му Придніпров'ї). Вивчення ша¬ руватості порід, що складають окремі горби, дає змогу виявити форму палеопасом у плані, а виміри косих прошарків — на¬ прям течій. А. М. Оліферов. ПАСУРМАН — солоне озеро у Красноперекопському р ні Респ- ки Крим, в групі Перекопеьких озер. Довж. 1,2 км, шир. до 0,7 км, пл. 0,7 км , глиб, до 0,7 м. Улоговина овальної форми. Бе¬ реги низькі, пологі. Живиться за рахунок підземного та по¬ верхневого стоку. Ропа II. від¬ значається високою концентра¬ цією солей (переважають хлори¬ сті сполуки Иа, М£, Вг); влітку солоність ропи досягає 260 — 270 >оо. Донні відклади пред¬ ставлені чорними і сірими му¬ лами. На опріснених ділянках озера розвиваються діатомові водорості та очерет.

А. М. Оліферов. ПАСЬКОВЕ УРОЧИЩЕ — бот. пам’ятка природи респ. значен¬ ня (з 1975). Розташоване у Верхньодніпровському р-ні Дні¬ проп. обл. Перебуває у віданні Верхньодніпровського ліегосп- загу. Пл. 56 га. Охороняється байрачний лісовий масив, що являє собою рідкісну в межах області кленово-берестову ді¬ брову природного походження. У підліску — клен татарський, бруслина європейська, ліщина. У трав’яному покриві трап¬ ляється астрагал мохнатоквіт- ковий, занесений до Червоної книги України. Має грунтоза¬ хисне значення.

3. А. Ліпинська.

ПЕГМАТИТ [від грец. лт|ура (дг)уратод — скріплення, зв’я¬ зок] — рїзнозерниста, дуже гру¬ бозерниста гірська порода, що залягає у вигляді тіл непра¬ вильної форми (жил, дайок, лінз, гнізд), які мають таким же мінералог, склад, що й материн¬ ська порода. Походження П. по¬ в’язують з кристалізацією пег¬ матитової магми або перекри¬ сталізацією і перетворенням магматичних порід під впливом газово рідких розчинів. В родо¬ вищах України виділяють по- льовошпатові, кварц -топазові й рідкіснометалеві ГІ. Вони пов я- зані з магматичними породами Українського щита. З польово- шпатових П. Приазовського блока і Волино Подільського блока одержують керамічну мі¬ неральну сировину. Кварц- то¬ пазові П. містять топаз, дим¬ частий кварц, гірський криш¬ таль, мор іон (див. Дорогоцінне

В. І. Пелешенко.

каміння ), графічний пегматит, сотовий кварц, тигрове око (див. Виробне каміння); криста¬ ли й друзи цих мінералів і по¬ льового шпату є колекційним камінням.

Літ.: Лазаренко Е. К., Павлишин В. И., Латьіш В. Т. Минералогия и генезис камерньїх пегматитов Вольїни. Львов, 1973.

В. І. Панченко. ПЕЛАГІЇВКА — селище мі¬ ського типу Донец. обл., підпо¬ рядковане Торезькш міськраді. Залізнич. ст. Пелагпвська. 18,8 тис. ж. (1990). Засн. 1915, с-ще міськ. типу з 1938. Поверхня підвищена, горбиста. Пересічна т-ра січня —6,8 , липня +22 . Опадів бл. 500 мм на рік. Пл. зе¬ лених насаджень 70 га. В П. — З кам.-вуг. шахти, збагачуваль¬ на фабрика. Професійно-техніч¬ не училище.

ПЕЛЕШЕНКО Василь Іларіоно- вич (28. VI 1927, с. Долина Київ, обл.) — укр. гідрохімік і гідрогеолог, доктор геогр. наук з 1981, професор з 1983, за¬ служений діяч науки і техніки України (з 1991). Після закін¬ чення 1957 Київського універ¬ ситету працює у цьому вузі (з 1976 — зав. кафедрою гідро¬ логії і гідрохімії), крім 1968— 71. Праці з радіогідрогеології та гідрохімії. Засновник сучас. теорії й методологи взаємозв’яз¬ ку хім. складу різних типів природних вод у біосфері. Об¬ грунтував принципи кількісної оцінки впливу антропогенних факторів на формування гідро- хім. режиму річкових басейнів, розробив методи довгостроково¬ го прогнозування якості річко¬ вих вод. Зробив значний внесок у формування нової наук, дис¬ ципліни — меліоративної гідро¬ хімії. Нагороджений орденом ^Знак Пошани».

Те.: Современкьіе инструменталь- ньіе методьі анализа природньїх вод. К., 1970 [у співавт.]; Оценка взаимосвязи химического состава различньїх типов природньїх вод. (На примере равнинной части Ук- раиньї). К., 1975; Мелиоративная

ПЕРВОМАИСЬКИЙ

гидрохимия. К., 1984 [у співавт.]; Методика гидрохимических иссле- дований. К., 1985 [у співавт.];

Современньїе методьі оптимизадии оросительньїх мелиораций. (Зко лого гидрохимический аспект). К., 1988 [у співавт.].

ПЕЛЬТІВ — річка у Львів, обл. Див. Полтва.

ЛЕНІНСЬКА ЗОНА — геоло¬ гічна структура Карпатської покривно-складчастої споруди. У межах України простягає¬ ться переривчастою смугою до 4 км завширшки, 130 км зав¬ довжки, між Вулканічним та Полонинським хребтами. П. з. вважають глибинним розломом (з корінням в основі Закарпат¬ ського прогину), який з розвит¬ ком тектоніки Карпат перетво¬ рився на покривну структуру. Для геол. будови П. з. харак¬ терна значна роздрібленість усіх порід осадочного комплек¬ су. У складі флішевих товщ крейдового і палеогенового віку відслонюються відірвані від місця корінного залягання ве¬ ликі брили твердих масивних юрських (іноді тріасових) вап¬ няків. В товщі пластичніших аргілітів і мергелів вони утво¬ рюють екзотичні обривисті стрімчаки — бескиди.

В. В. Глушко.

ПЕРВОМАЙСЬК — місто об¬ ласного підпорядкування Лу¬ ганської області. Розташований на р. Лугані (прит. Сіверського Дінця). Залізнич. станція. 51,6 тис. ж. (1990). Відомий з 1765, місто з 1938. Пересічна т-ра січня —6,6 , липня +21,8 . Опадів 494 мм на рік. Пл. зеле¬ них насаджень 849,6 га. У міс¬ ті — бот., геол. та гідрол. па¬ м’ятки природи місц. значення. Провідна галузь пром-сті — вугледобувна (8 кам.-вуг. шахт, 2 збагачувальні ф-ки). З ди: електромех., рем.-мех., буд. ма¬ теріалів, залізобетонних виро¬ бів, взут. ф-ка (філіал Луган¬ ського виробничого взуттєво¬ го об’єднання). Мед. та 4 про- фес.-тех. уч-ща, вечірній ма¬ шинобудівний технікум. Музей історії міста.

Об’єкт туризму — пам’ятник винахідникові О. І. Бахмутсько- му, який створив перший у сві¬ ті пром. зразок вуг. комбайна. ПЕРВОМАЙСЬК місто обл. підпорядкування Микол, обл., райцентр. Розташований у гін. зх. частині області, при впадін¬ ні р. Синюхи у Південний Буг . Залізнич. вузол Первомайськ- на Бузі. 82,8 тис. ж. (1990). Місто П. утв. 1919 в результаті об'єднання м. Ольвіополя, міс¬ течка Голти, а також м. Богопо- ля, які були засновані у 18 ст. Поверхня території міста хви¬ ляста, значною мірою розчлено¬ вана ярами та балками. Пере¬

січна т-ра січня 1,8", липня +21,4 . Опадів 463 мм на рік. Метеостанція. Пл. зелених на¬ саджень 1024,4 га. У П. — ланд¬ шафтний заказник Острів Дов¬ гий, бот. пам’ятка природи — чотири тополі, 2 парки — па¬ м’ятки садово паркового мисте¬ цтва (усі природно-заповідні об’єкти — місц. значення).

П. — один з пром. центрів об¬ ласті з розвинутими машії но- буд. і металообробною (продук¬ цію експортують більше ніж до ЗО країн світу), харч., лег¬ кою, буд. матеріалів, деревообр. галузями пром-сті. 3-ди: два маш. -будівні авторем., прод, товарів, цукровий; комбінати: мол.-консервний, м ясний, ово¬ чеконсервний; ф-ки: 2 швейні, меблева. Діє Первомайська ГЕС, 2 каменедробильні, цегельний з-ди, гранітний кар’єр. Підпри¬ ємства залізнич. транспорту. У П. — машинобудівний ко¬ ледж, мед. та профес.-тех. уч- ща. Бюро подорожей та екскур¬ сій. Краєзнавчий музей.

Об’єкт туризму — пам’ятка ар¬ хітектури Покровська церква, 1805.

Літ.: Виборний П. М., Кучеря¬ вий Р. В. Первомайськ. Нарис. Одеса, 1977.

ПЕРВОМАИСЬКЕ (до 1944 —

Джурчі) — селище міського ти¬ пу Респ ки Крим, райцентр. Розташоване за 25 км від заліз¬ нич. ст. Вошка. 9,0 тис. ж. (1990). Вперше згадується 1798, с-ще міськ. типу з 1959. Пересічна т-ра січня —2,2 , липня +23,0 . Опадів 398 мм на рік. Пл. зеле¬ них насаджень 105 га. У П. — мол. і комбікормовий з ди, хлі- бокомбінат, харчосмакова ф-ка, інкубаторно птахівниче підпри¬ ємство.

ПЕРВОМАИСЬКЕ — селище міського типу Жовтневого р ну Микол, обл. Розташоване за 2 км від залізнич. ст. Засіл ля. 3,8 тис. ж. (1990). Засн. 1932, с-ще міськ. типу з 1965. Поверх¬ ня розчленована ярами та бал¬ ками. Пересічна т-ра січня

3,3 , липня +22,9 . Опадів 405 мм на рік. У П. — Засіль- ський цукр. завод. ПЕРВОМАИСЬКИЙ — селище міського типу Донец. обл., під¬ порядковане Сніжнянській міськраді. Лежить за 2 км від залізнич. ст. Безчинська.

3,4 тис. ж. (1990)- Засн, 1910, с-ще міськ. типу з 1938. Поверх¬ ня розчленована ярами і балка¬ ми. Пересічна т ра січня —6,6 , липня +22 . Опадів понад 500 мм на рік. Пл. зелених на¬ саджень 900 га. У селищі — цегельний завод. ПЕРВОМАИСЬКИЙ (до 1952 Лихачеве) — селище міського типу Харків, обл., райцентр. За¬ лізнич. ст. Лихачеве. 37,8 тис.

ж. (1990). Виникло 1924, с-ще міськ. типу з 1957. Поверхня пологохвиляста, розчленована балками, в яких створено став¬ ки. Пересічна т-ра січня — 7,2 , липня +21,2 . Опадів 420 мм на рік. Пл. зелених насаджень 212 га. У П. — виробниче об’єд¬ нання «Хімпром», з-ди: залізо¬ бетон. конструкцій, хлібний, мол. і рем.-мех., харчосмакова й овочева ф-ки, цех Харків, трикотажної ф-ки. Профес.-тех. уч-ще. Бюро подорожей та екс¬ курсій. Музей історії району. ПЕРВОМАИСЬКИЙ РАЙОН — район у пн.-зх. частині Респ-ки Крим. Утворений 1935. Пл.

1,5 тис. км . Нас. 41.3 тис. чол., у т. ч. міського — 9,0 тис. (1990). У П. р. — смт Псрво- майське (райцентр) та 41 сільс. населений пункт.

Поверхня — низовинна плоска лесова (на Пд. — хвиляста) рів¬ нина, розчленована балками. Абс. висоти до 136 м. Поклади вапняків. П. р. розташованим у Кримській степовій фізико-гео¬ графічній провінції. Пересічна т-ра січня —2,2 , липня і- 23,0 . Опадів 398 мм на рік, найбіль¬ ша кількість їх випадає влітку. Період з т рою понад -4-10 становить 187 днів. Сніговий по¬ крив нестійкий, П. р, належить до дуже посушливої, помірно жаркої агрокліматич. зони з м’якою зимою. На Пд. — Пів¬ нічно-Кримський канал. На те¬ риторії району переважають чорноземи південні міцеляр¬ но-карбонатні (61 % площі ра¬ йону), чорноземи солончакові солонцюваті (17 %), темно- каштанові солонцюваті грунти (12 %), чорноземи південні (10 %). Природна типчаково- ковилова рослинність мало збе¬ реглася. Пл. лісосмуг 1,1 тис. га. Дільниця Роздольненської лісомеліоративної станції.

Мол. і комбікормовий з-ди, хар¬ чосмакова ф ка, хлібокомбінат

мол. напрямів. Садівництво (на пл. 3,9 тис. га), виноградарство (1,8 тис. га). Осн. культури: озима пшениця, кукурудза, со¬ няшник, овочеві, жито, соя. Розвинуті скотарство, вівчар¬ ство, птахівництво, свинарство. Площа сільськогосп. угідь (тис. га, 1989) — 137,2, у т. ч. орні землі — 99,3, пасовища — 32,2. Зрошується 35,8 тис. га (Роз- дольненський і Красногіерекоп- ський канали). У районі — 8 колгоспів, 9 радгоспів. Авто- моб. шляхів 342 км, всі — з твердим покриттям.

В. М. Шумськи й . ПЕРВОМАИСЬКИЙ РАЙОН — район на Пн. Зх. Микол, обл. Утворений 1923. Пл. 1,3 тис. км . Нас. 41,5 тис. чол. (без м. Первомайська ), у т. ч. місько¬ го — 2,9 тис. (1990). Центр — місто обл. підпорядкування Пер¬ вомайськ. У районі — смт Під- городна та 50 сільс. населених пунктів.

У межах П. р. — пд. відроги Придніпровської височини та Подільської височини. Поверх¬ ня — підвищена (на Зх. — низо¬ винна) хвиляста лесова рівни¬ на, глибоко розчленована яра¬ ми та балками, на Пн. — кань- йоноподібними долинами. Є ерозійно-денудаційні форми рельєфу. Абс. висоти від 40 — 60 м у долинах річок до 200 — 250 м на вододілах. З корис¬ них копалин пром. значення мають граніт, піски, глини. Пн.- зх. частина П, р. розташована у Д н істр овсько - Дніпровській л і- состеиовій, південно- східна — у Дністровсько-Дніпровській пів- нічностеповій фізико- географіч¬ них провінціях (див. окремі статті). Пересічна т-ра січня 4,7 , липня +21,0 . Опадів 430—470 мм на рік, макс. кіль¬ кість їх випадає в теплий пері¬ од року. Період з т-рою понад + 10 становить 174 дні. Висо

ПЕРВОМАЙСЬКИИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ РАЙОН

та снігового покриву 11 см. Метеостанція (Первомайськ). Район належить до посушли¬ вої, дуже теплої агрокліматич. зони. Осн. річка Південний Буг з притоками Кодимою та Си¬ нюхою. Переважають чорнозе7 ми типові середньо- і малогу- мусні (на Пн. Зх.) та чорно¬ земи звичайні середньо гуму сні (на ІІд. Сх.), лучно-чорноземні грунти (по долинах річок). При¬ родна лучно-степова різнотрав- на та чагарникова рослинність збереглася на схилах балок. Не¬ значні площі під байрачними лісами, на Пн. — під дібровами (осн. лісоутворюючі породи — дуб та клен). Лісонасаджень 3,9 тис. га, у т. ч. полезахисних лісосмуг 1,9 тис. га. У районі — 2 заказники, 3 пам’ятки приро¬ ди та заповідне урочище (всі — місц. значення).

Осн. пром., транспортний і культур, центр — Первомайськ. Найбільші підприємства у ра¬ йоні: з-д с.-г. машинобудуван¬ ня (с. Кам'яний Міст), елева¬ тор, цех Первомайської мебле¬ вої ф-ки (Підгородна). С. г. спе¬ ціалізується на рослинництві зерново- буряківничого та тва¬ ринництві м’ясо-мол. напрямів. Осн. культури: озима пшениця, цукр. буряки, кукурудза, со¬ няшник. Розвинуті садівни¬ цтво, овочівництво. Скотарство, свинарство; допоміжна га лузь — вівчарство. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 104, 4. у т. ч. орні землі — 95,6, пасо вища — 7,2. Зрошується 5,8 тис. га. У районі — 21 колгосп. Залізничні станції: Кам яний Міст, Бандурка, Підгородна. Автомоб. шляхів 264,7 км, всі — з твердим покриттям. Рад¬ госп -технікум, санаторій «Бу¬ зькі пороги» (с. Мигія).

Об’єкти туризму: мемор. музей підпільної комс. орг ції «Парти¬ занська іскра» (с. Кримка) і па¬ м’ятний знак на місці загибелі керівника «Партизанської іск¬ ри» Героя Рад. Союзу П. К. Гре¬ чаного (с. Катеринка).

О. І. Полоса , В. Л. Смольськии.

ПЕРВОМАИСЬКИИ РАЙОН (з

1930 до 1965 — Олексіївський район) — район у пд. частині Харків, обл. Утворений 1930. Пл. 1,1 тис. км2. Нас. 60,1 тис. чол. (1990), у т. ч. міського — 37,8 тис. У районі — смт Перво- майський (райцентр) і 59 сільс. населених пунктів.

Поверхня району — хвиляста рівнина, розчленована ярами, балками і річковими долинами. Осн. корисні копалини — кам. сіль та природний газ (Єфре- мівське газоконденсатне родо¬ вище). Розміщений у межах Лівобережно Дніпровсько- При азовської північ посте пової фі¬ зико-географічної провінції. Пе¬ ресічна т-ра січня —7,5 , липня + 21,0 . Період з т-рою понад 10 становить 165 днів. Опадів 420 мм на рік. Вис. снігового покриву від 3 до 20 см. Нале¬ жить до посушливої, дуже теп¬ лої агрокліматич. зони. Річки: Берека (прит. Сіверського Дін¬ ця), на якій збудовано Комправ- динське водосховище, та Оріль (прит. Дніпра) з прит. Оріль- кою. У П. р. — 102 ставки. В грунтовому покриві переважа¬ ють чорноземи звичайні глибо¬ кі мало- і середньогумусні, чорноземи звичайні середньо- гумусні, чорноземи реградова- ні. Природна рослинність різнотравна злакова (ковила, типчак, полин, шавлія, буркун та інші), поширені чагарники (шипшина, терен, ліщина). Пл.

лісів 7485 га. Осн. лісоутв. поро¬ ди — дуб, липа, ростуть також клен, сосна, ясен. У районі —

2 заказники місц. значення — Орільський і Парижанський. Найбільші пром. підприємства: первомайськ! виробниче об’єд¬ нання «Хімпром», залізобетон, конструкцій, хлібний, мол. та рем.-мех. з-ди, харчосмакова й овочева ф-ки. Спеціалізація с. г. — рослинництво зерново- буряківничого і тваринництво м ясо- мол. напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 102,8, у т. ч. орні землі — 85,9, сіно¬ жаті і пасовища — 15,5. Зрошу¬ ється 4,4 тис. га. Осн. культури: озима пшениця, кукурудза, яч¬ мінь, жито, цукр. буряки, со¬ няшник, картопля. Розвинуті садівництво та овочівництво. Осн. галузі тваринництва — скотарство, птахівництво, вів¬ чарство. У П. р. — 13 колгос¬ пів і 5 радгоспів. Залізничні станції: Лихачеве, Тройчате, Біляївка. Автомоб. шляхів 626 км, у т. ч. з твердим покрит¬ тям — 575 км. У Первомай- ському — нрофес.-тех. уч-ще, бюро подорожей та екскурсій. Музеї: історії району (Перво- майський), історико-краєзнав- чий (с. Верхній Бишкин) та істо¬ рії сіл (села Олексіївна, Михай¬ лівна, Роздолля, Суданка, Шульське, Ржавчик, Закутнів - ка , е-ще Правда).

А. П. Голиков, С. О. Юрченко. ПЕРГА — річка в Ємільчин- ському та Олевському р-нах Житомир, обл., права прит. У борті (бас. Дніпра). Довж. 67 км, пл. бас. 633 км . Бере початок біля с. Кривотина. До¬ лина слабовиявлена, шир. до

3 км, глиб. 5 м. Заплава завшир¬ шки до 200 м, у верх, і серед, течії заболочена. Річище зав ширшки до 8 м. Похил річки

нитка. Живлення мішане. За¬ мерзає на поч. грудня, скресає на поч. березня. Басейн II. має значну лісистість (бл. 150 км лісів); осушено понад 6,5 тис. га земель. Річище на протязі 8 км розчищене і спрямлене. Є понад 20 ставків, воду з яких використовують для зволожен¬ ня меліорованих земель. Риб¬ ництво. Ю. П. Яковенко.

ПЕРЕБРОДИ — болотний ма¬ сив у Дубровицькому р-ні Рів- нен. обл., на межиріччі Льви та Ствиги (бас. Прип’яті). Пл. 20 тис. га. П. — пд. частина ма¬ сиву Піддубиче, який займає 48 тис. га (на тер. Білорусі та України). Масив складається з болотних урочищ, розчленова¬ них ділянками суходолу, що вкриті сосновим лісом. П. вла¬ стивий рідкісний для України периферійно-оліготрофний хід розвитку. Центр, обводнена час¬ тина (урочище Корогод) має евтрофний та мезоевтрофний характер, тут переважають оче¬ ретяні та омсько-осоково оче¬ ретяні угруповання. Перифе¬ рійна частина зайнята мезо- трофними та мезооліготроф- ними ценозами, серед яких переважають пухнастоплодоосо- ково-сфагнові угруповання. Тор фовий поклад не досліджений. П. має велике гідролог, значен¬ ня. Див. також Перебродівський заказник.

Літ.: Андриснко Т. Л., Шєляг- Сосонко Ю. Р. Раетительньзй мир У краинского Полесья в аспекте его охраньї. К., 1983.

Т . Л. Анд рієнко.

ПЕРЕБРОДІВСЬКИИ заказ¬ ник — загальнозоол. заказник респ. значення (з 1984). Розта¬ шований у Дубровицькому та Рокитнівському р-нах Рівнен. обл. Перебуває у віданні Дубро- вицького' і Рокитнівського ліс- гоепзагів та місцевих радгоспів. Пл. 16 530 га. Являє собою час-

ПЕРЕВІД

тину болотного масиву Пере¬ броди. Зростають ряд релік¬ тів (осока дводомна, шейхце- рія болотна, верба чорнична), а також росичка проміжна, коручка болотна, занесені до Червоної книги України. З лісів переважають соснові, березові та вільхові. Заказник має особ¬ ливу цінність як місце оселен¬ ня багатьох видів тварин, у т. ч. рідкісних (занесені до Червоної книги України): лелеки чорно¬ го, орлана білохвоста, змієїда, пугача, журавля сірого, орла- карлика, кота лісового. Водять¬ ся також цінні хутрові види тварин — бобер, ондатра, вид¬ ра. На водоймах гніздяться водоплавні птахи. Г. М. Панов . ПЕРЕВАЛ — зниження в гір¬ ському хребті або масиві, до¬ ступне для пересічення (зви¬ чайно із зручними підходами). Однією з характеристик пере¬ вальних сідловин є поперечний і поздовжній профілі; останній може бути симетричним. Ви-

Перебродівський заказник . Пугач

никнення П. пов’язують з еро¬ зійною, льодовиковою та текто¬ нічною діяльністю. Більшість П. мішаного походження. П. ві¬ діграють важливу роль як шля¬ хи сполучення. В Українських Карпатах прокладено автомо більні шляхи й з- ці через Яб- луницький перевал (931 м) і Ужоцький перевал (889 м),

шосе — через Верецький пере¬ вал (839 м) і Вишківський пере¬ вал (930 м); в Кримських горах збудовано шосе з тролейбусною лінією через Ангарський пере¬ вал (752 м). Глибокі й широкі плоскодонні зниження в хреб¬ тах, шо мають особливе транс¬ портне та стратегічне значення, називають гірськими прохода¬ ми (напр., Байдарські Ворота в Головному пасмі Кримських гір). Я. С. Кравчук.

ПЕРЕВАЛЬСК — місто Луган¬ ської області, райцентр. Роз¬ ташований за 7 км від залізнич. ст. Комунарськ. 31,8 тис. ж. (1990). Місто утв. 1964 з пд.-сх. частини м. Комуна рська на міс¬ ці колишніх селищ Селезнів- ського, Новоолександрівського, Конжуківського і Юмашевсько- го рудників, засн. у кін. 19 — на поч. 20 ст. Поверхня рівнин¬ на, слаборозчленована, має заг. похил на Гід. Пересічна т-ра січня —7,5°, липня +21,2 . Опадів 499 мм на рік. Пл. зеле¬ них насаджень 398,5 га. Геол. пам'ятка природи місц. значен¬ ня — балка Селезнівка. У міс-

Карта рослинності болотного

масиву Переброди. Рівненська

область.

'/Л±>

Очерегяно-пухнасто-

плодоосонове

угруповання

Пухнастобере- зовии ліс

Сосново-бере- зовии ліс чорничнии

Мочажинні угруповання з шеихцерією пухівкою і сфагновими мохами

Сосново- багново-

сфагнове

угруповання

Сосновий ліс лишаининовии вересовий брусничний

Пухівново- сфагнове угруповання з пригніче - ною сосною

Сосновий ЛІС

чорничний

Діброва

чорнична

ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ РАЙОН ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КарпстПи

Брянка

ГаннівїсА*

Глибокий,

КОМУНАРСЬК

ПервтВОЛЬСЬ^

і еритор.я підпорядкована Комунарсьній міськраді

Т ериторія підпорядкована Брянськ и міськраді

п )'а.

Лому ватки

Л / / У ' ' ' V

Ніжна Ломуйт&М. т Артем^сь

уГ Л У/ +*уЗоринськ. У

ВергУЛІВЙА а

уУ Л Ящикове 0^—1

1 іалоіванїьші^ ^

АКомісарівка Й \

'^^--^ЮВайрачки] - -р ч

==Р=+о_<\С спайка - - -ч '

\ А „ ІРГ — Адршшщіль

\ А Центральний

_ : _ Ге — О Городище

ухинеК^ \ / Лг — -

. ° Городнє

Селезнівка

«■«те

Чорнухине

Фащівка

Примітка

емт Вергулівка емт Ганивнз емт Глибокий, емт Ломуватка емт Южка Ломуватка підпорядковані Брянській міськраді

нижче

ПІКАЛА ВИСОТ У МЕТРА)

ті — видобування вуплля (шах¬ ти ♦ Перевальська» та ♦Украї¬ на*). З ди: рем.-мех., залізо¬ бетонних виробів та пивовар¬ ний; м’ясокомбінат, ф-ка спорт, виробів. Вечірній гірничий тех¬ нікум, 2 профес.-тех. уч-ща. Краєзнав. музей. ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ РАЙОН (до 1966 — Комунарський ра¬ йон) — район у пд.-зх. частині Луганської обл. Утворений 1939. Пл. 0,8 тис. км . Нас. 101,1 тис. чол., у т. ч. місько¬ го — 93,0 тис. (1990). У П. р. — міста Артемівськ, Зоринськ, Перевальеьк (райцентр), с-ща міськ. типу Байрачки, Бу гаїв¬ ка, Городище, Комісарівка, Ми- хайлівка , Селезнівка , Фащівка , Центральний , Чорнухине, Ящи¬ кове та 26 сільс. населених пунктів.

Лежить на Донецькому кряжі . Поверхня — підвищена хвиля¬ ста лесова рівнина, дуже роз¬ членована долинами річок, бал¬ ками, ярами. Перевищення ви¬ сот до 150 м. Осн. корисна копа¬ лина — кам. вугілля. Розташо¬ ваний у Донецькій північ носте- повій фізико-географічній про¬ вінції. Пересічна т ра січня — 7,5 , липня +21,2°. Період з т рою понад +10 становить 169 днів. Опадів 499 мм на рік, випадають в основному у теп¬ лий період року. Висота сніго¬ вого покриву 18 — 20 см. Міс¬ титься у Донецькому недостат¬ ньо вологому, дуже теплому агрокліматич. районі. Річки — Лозова з Калиновою та Біла (притоки Лугані, бас. Сіверсько- го Дінця). Збудовано Ісаківське водосховище (заг. пл. водного дзеркала 294 га) та 12 ставків (298 га). Найпоширеніші чорно¬ земи типові та звичайні. Рос¬

линність типова для степової зони — типчаково-ковилова, різнотравна, лучно-степова. Лі¬ си байрачного типу (5,6 тис. га). Осн. породи: дуб, ясен, бе рест, клен татарський. Геол. па- м’ятка природи — балка Селез нівка у Перевальську, пам’ят¬ ка садово паркового мистецт¬ ва — парк у Селезнівці (оби¬ дві — місц. значення). Розвинута вуг. пром сть; най¬ більші шахти — ♦Україна», ♦ Псревальська» (Перевальеьк), ім. С. В. Косюра (Чорнухине), ім. Артема (Артемівськ). 3-ди: торг, машинобудування (Комі¬ сарівка), залізобетонних виро¬ бів, рем.-мех., пивоварний, м’я¬ сокомбінат та ф-ка спорт, виро бів (Перевальеьк). Рослинни цтво спеціалізується на вирощу¬ ванні зернових (озима пшени ця, ячмінь, кукурудза) та ово¬ чевих культур (помідори, огір¬ ки), тваринництво — на вироби, м’яса та яєць (скотарство м’яс¬ ного напряму, птахівництво). Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 44,5, у т. ч. орні землі — 31,3, сіножаті та пасовища — 12,5. У районі — 10 радгоспів. Заліз¬ ничні станції: Комунарськ, Ки¬ пуча, Ману плівка. Баронська. Майже всі автомоб. шляхи (289 км) з твердим покриттям. У районі — вечірній гірничий технікум, 3 профес.-тех. уч-ща (Перевальеьк, Комісарівка). Краєзнав. музей (Перевальеьк), музей історії Чорну хиного.

В. О. Максимепко. ПЕРЕВІД — річка у Прилу цькому р-ні Черніг. обл., Згу- рівському р ні Київ. обл. та Пи- рятинеькому р ні Полтав. обл., права прит. Удаю (бас. Дніпра). Довж. 86 км, пл. бас. 1260 км , Бере початок з болотного маси-

ПЕРЕГІНСЬКЕ

ву на Зх. від с. Погреби. Долина трапецієвидна, шир. 2 — 4 км. Заплава двостороння, заболоче¬ на, завширшки від 400 м до 1 км (у нижнії! течії). Річище випрямлене, каналізоване, шир. до 10 м. Похил річки 0,38 м км. Живлення мішане; з перева¬ жанням снігового і підземного. Замерзає на поч. грудня, скресає в серед, березня. Воду викори¬ стовують для тех. водопоста¬ чання. Рибництво.

О. В Барановська. ПЕРЕГІНСЬКЕ — селище мі¬ ського типу Рожнятівського р-ну Івано Фр. обл. Розташова¬ не на р. Лімниці (прит. Дні¬ стра), за 21 км від залізничної ст. РожнятІв. Засн. у 13 ст., с-ще міськ. типу з 1940. 12,1 тис. ж. (1990). Лежить на плос¬ ких надзаплавних терасах Лім¬ ниці. Перевищення висот до 60 м. Пересічна т-ра січня 5,3 , липня +17,5 . Опадів 793 мм на рік. Пл. зелених на¬ саджень 84 га. З д мін. вод, меблева фжа, лісопункт лісо¬ комбінату «Осмолода». ПЕРЕДГІРНИЙ КРИМСЬКИЙ ПОСУШЛИВИЙ, ДУЖЕ ТЕП¬ ЛИЙ АГРОКЛІМАТЙЧНИЙ РАЙОН З М’ЯКОЮ ЗИМОЮ — таксономічна одиниця агроклі- матичиого районування Украї¬ ни, у пд. -східній частині Криму. Виділений за азональними оз¬ наками у дуже посушливій, помірно жаркій агрокліматич- ній зоні з м’якою зимою. Харак¬ теризується такими значення¬ ми агрокліматичних показни¬ ків — гідротермічний коефіці¬ єнт 0,7 (на ІІн. району) та 0,8 (на Пд.), суми активних тр відповідно 2800 і 3300 . Трива¬ лість сонячного сяйва — бл. 2400 год на рік. Пересічна т-ра повітря у січні 0 , — 1 (абс. мінімум — 30 ), у липні +20, + 22 (абс. максимум +40 ). Річна кількість опадів зміню ється в межах 350 — 500 мм; на теплий період припадає 200 — 300 мм. Сніговий покрив неста¬ лий, пересічна тривалість його залягання 40 днів. Перехід т ри повітря через 0 спостерігаєть ся наприкінці грудня та у 2-й пол. лютого — на поч. березня (у бік підвищення). Тривалість періоду з додатними т рами становить 300 — 320 днів. Вегетаційний період починаєть¬ ся у 2-й пол. березня і триває 200 — 240 днів. Навесні до кінця квітня спостерігаються замо¬ розки (найпізніше — до кінця травня). Вірогідність поширен¬ ня посух у межах району ста новить 20 — 30 %. Суховіїв бу ває від 5 до 15 днів, пилові бурі спостерігаються протягом року 5 — 10 днів. Взимку щороку бу¬ вають відлиги.

Грунтовий покрив становлять

коричневі щебенисті, дерново - карбонатні, чорноземи звичайні солонцюваті, чорноземи півден¬ ні малогумусні та ін. грунти. Агрокліматичні умови (при зро¬ шуванні) сприятливі для виро¬ щування зернових • культур (озима пшениця, кукурудза, соя, рис та ін.), розвитку вино¬ градарства і садівництва.

В . П. Дмитренко. ПЕРЕДГІРНО- КРИМСЬКА КАР СТОВА ОБЛАСТЬ — карстова область у межах Кримського п-ова. Пл. 2150 км . Охоплює Внутрішнє та Зовнішнє пасма Кримських гір. Характерним є карбонатний низькопрний карст, в осн. голий і задернований. Підземні форми представлені печерами, поверхневі — карра- ми, понорами, лійками, в урви¬ щах — гротами й нішами. З 23 відомих печер найдовшими є Зміїна (310 м), Мангупська- 1 (230 м), Баксанська (210 м). Пе¬ чери, утворені по вертикальних тектонічних тріщинах, слабо нахилені вглиб масивів. Давні карстові порожнини заг. об’є¬ мом до 200 м розкрито при буд. роботах у Сімферополі та Сева¬ стополі. Печери П.-К. к. о. обсте¬ жила за останні 20 років Комп¬ лексна карстова експедиція (зо¬ крема, В. П. Ду шевський, 1970 — 75; В. М. Дублянський, 1980). Карту див. до ст. Карето логічне районування. Ю. І. Шутов.

ПЕРЕДГІР’Я — знижені окраї ни гірських систем або окремих хребтів, за сукупністю природ¬ них умов перехідні до прилег¬ лих рівнин. Для П. характер¬ ний горбистий, увалистий або низькопрний рельєф; склада¬ ються з переважно молодших за віком порід порівняно з осьо¬ вими частинами гірських спо¬ руд. В Карпатах Українських сучасні особливості рельєфу ин. сх. П. створені тривалою ерозійно-акумулятивною діяль¬ ністю Дністра, Пруту та їхніх приток. Широка смуга П. роз¬ членована долинами (в яких на розмитій поверхні міоценових порід залягають антропогенові алювіальні відклади різновіко вих терас) на окремі скульп турні височини — Дрогобиць¬ ку, Буковинську та ін. вис. 300 — 500 м. Первинно склад часті структури збереглися ли¬ ше в деяких підняттях — Рун- гурська Слобода, Майданське низькогір’я вис. 700 — 870 м. Пд. зх. П. Українських Кар пат знижуються уступами від Вулканічного хр. до Закарпат¬ ської низовини. П. являють со¬ бою ряд увалів вис. 120 — 400 м з широкими плоскими або купо¬ лоподібними вершинами, розді¬ лених притоками Латориці і Боржави.

У Кримських горах пн. П. явля¬

ють собою два куестові пасма, утворені в умовах денудації пластів гірських порід з полого- моноклінальним заляганням. Внутрішнє пасмо Кримських гір вис. 400 — 700 м добре вира¬ жене в рельєфі. Зовнішнє пасмо Кримських гір вис. 200 — 300 м має пологий нахил на Пн. і по¬ ступово переходить у рівнину. Долинами Салгиру, Качі, Бель¬ беку та ін. річок П. розчлено¬ вані на окремі моноклінальні підняття. О. О. Жемеров.

ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ВИСО- ЧЙННА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧ¬ НА ОБЛАСТЬ — передгірна природна область Карпатської гірської країни (див. Карпати Українські) в межах Львів., Івано Фр. і Чернів. областей. Простягається вздовж Зовніш¬ ніх Карпат з Пн. Зх. на Пд. Сх. смугою завширшки 40 км і завдовжки до 300 км. Являє собою височину з вис. від 200 до 700 м, у структурних низь- когір'ях — до 870 м. У гео- структурному відношенні по¬ в’язана з Персдкарпатським прогином. Для області харак¬ терні розчленований ерозійний рельєф, помірно теплий і воло¬ гий клімат. Видовжені межи¬ річчя чергуються з широкими терасованими долинами та уло¬ говинами. У ландшафтній структурі П. в. ф.-г. о. перева¬ жають передгірні акумулятив¬ но-денудаційні плоскі височини і річкові долини з дерново- підзолистими, дерновими, опід- золеними та лучними грунтами під широколистяними (дуб, бук, граб, клен) і хвойними (ялина) лісами та луками. Осн. ланд¬ шафтні місцевості області: за¬ плавні (заплави Дністра та його приток Стрию , Свічі , Лімниці, Бистриці-Надвірнянської, Би¬ стриці- Солотвинської та ін.); низькотераснз з різнотравно- злаковими луками на дернових опідзолених грунтах; високо- терасні з хвойно- широколистя¬ ними лісами на дерново-серед- ньопідзолистих поверхнево-ог- леєних грунтах; горбистопас- мових ерозійно- зсувних межи¬ річ з сірими лісовими та дер¬ ново підзолистими грунтами, вкриті дубовими й дубово-гра¬ бовими лісами; структурних низькогір'їв з ялиново-букови¬ ми лісами на буроземах. II. в. ф.-г. о. поділяють на 11 фізико- геогр. районів. Залісеність об¬ ласті становить 25 %. Розвину¬ те с.-г., гірничодобувне та рек¬ реаційне (Моршин, Трускавець) природокористування , У її ме¬ жах — Княждвїрський заказ¬ ник, заказники — Турова Дача, Цсцине (всі — респ. значення).

А, В. Мельник. ПЕРЕДКАРПАТСЬКА КАР¬ СТОВА ОБЛАСТЬ — карстова

область у межах Львів, та Іва- но-Фр. областей. Пл. 0,24 тис. км . Пов’язана з вузькою сму¬ гою виходів соленосних молас Внутр. зони Передкарпатсько- го прогину в бас. р. Дні¬ стра. Покритий соляний карст розвинутий у лінзах і пластах калійної та кам'яної солей. Свідченням сучас. карстоутво- рення є обводнені кепроки у контактних зонах. Уперше на наявність карсту у цьому регіо¬ ні вказав Б. Н. Іванов 1969. Карту див. до ст. Карстологіч- не районування. Ю. І. Шутов. ПЕРЕДКА РП АТСЬКА НАФ¬ ТОГАЗОНОСНА ОБЛАСТЬ — - територія з пром. запасами нафти й газу на Пд. Зх. Украї¬ ни, у межах Львів., Івано-Фр. і Чернів. областей; найважливі¬ ша за розвіданими запасами частина Карпатської нафтога¬ зоносної провінції. 11л. 15 тис. км . В геостру ктурному відно¬ шенні пов’язана з Передкарпат- ським прогином . Осн. нафтові поклади зосереджені в Бори- славсько- Покутській зон* про¬ гину і пов'язані з палеогенови¬ ми пісковиками на глиб. 300 — 5000 м. Нафта метаново-нафте¬ нова та нафтеново^ метанова, густ. 750 — 890 кг м . На Коха- нівському родовищі виявлено поклади важкої нафти, густ. 986 кг м . Поклади газу міс¬ тяться в юрських, крейдових і неогенових відкладах Більче- Волицької зони на глиб. 800— 2970 м. Газ метановий (90 — 99 % метану), з незначною до¬ мішкою гомологів. Видобуван¬ ня нафти у П. н. о. почато у 17 ст. До 2 і пол. 19 ст. його здійснювали на найстарішому в Європі Бориславському про¬ мислі колодязним способом; перші неглибокі свердловини пробурено в Бориславі, Східниці та Биткові. Пром. видобування газу почато 1924 (Дашавське газове родовище). За рад. часу розвідано 29 нафтових, 7 нафто- газоконденсатних, 82 газові ро¬ довища. До відкриття Дніпров¬ сько-Донецької нафтогазонос¬ ної області П. н. о. була основ¬ ною на Україні. До найбільших діючих родовищ належать До- линське і Орів-Уличнянське нафтові. Битків Бабчснське, Ло¬ ну шнянське, Заводнянеьке й Північно Долинське на фтогазо- ві, Угерське, Опарське, Залу- жанське й Рудківське газові. На деяких родовищах запаси ви¬ черпано або експлуатацію їх за¬ вершують (Бїльче Волицьке, Да¬ шавське, Ріпненеьке, Східниць- ке). Зону перспективних структур виявлено на глиб. З — 7 км під Покутсько-Буковинськими Кар¬ патами, зокрема, поклади наф¬ ти в крейдових відкладах на Лопушнянському родовищі.

ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ

Нафту перероблюють на Дрого¬ бицькому і Надвірнянському нафтопереробних з-дах, попут¬ ний газ — на Бориславському газоліновому з-ді. Природний газ транспортують по газопро¬ водах. Р, М. Новосілецький.

передкарпАтська об

ЛАСТЬ ПЕРЕДГІРНИХ ПЛА¬ СТОВО-ДЕНУДАЦІЙНИХ ВИ- СОЧЙН І ПЛАСТОВО-АКУМУ- ЛЯТЙВНИХ ПІДВИЩЕНИХ

РІВНИН — геоморфологічна область на Зх. України. Розта- шована вздовж пн.-сх. уступу Українських Карпат, у межах Львів., Івано-Фр. і Чернів. об¬ ластей. Пересічні висоти 300 — 500 м, максимальні — понад 800 м (г. Клева на Майдансько- му низькогір’ї — 870 м).

У геоструктурному відношенні пов язана з Передкарпатським прогином, іцодо якого вона в ці¬ лому є незгідною морфострук- турою, хоч деталі рельєфу ві¬ дображають пряму ортотекто ніку. Чітко виділяються морфо - структури нижчого рангу, узго¬ джені з елементами попереч¬ ного тектонічного поділу, — під¬ няття і депресії у фундаменті прогину, успадковані комплек¬ сом палеогенових і неогенових відкладів та елементами сучас. рельєфу (напр., видовжені до Дністра і Пруту височини межиріч, що чергуються з ши¬ рокими терасованими долина¬ ми і улоговинами). Плоский терасно-акумулятивний рельєф властивий для епіплатформе- них зон прогину (Більче-Воли- цька зона та Самбірський по¬ крив), які характеризуються розвитком «верхнього» моласо- вого комплексу та широких куполоподібних складок; лас- мово-горбистий структурно-де¬ нудаційний рельєф характер¬ ний для епігеосинклінальної зони (Бориславсько-Покутський покрив), складеної інтенсивно дислокованим крейдово- па лео геновим флішем і моласовим комплексом.

Більшість дослідників виділяє на річках Передкариаття сім надзаплавних терас.

Сучас. рельєф сформувався про¬ тягом середнього-верхнього від¬ ділів сарматського ярусу нео¬ гену, коли Передкариаття пере¬ творилося на область зносу. Серед сучас. рельєфоутворю- ючих процесів домінують по¬ верхневий змив, абразія берегів, зсуви, селі. В межах України за особливостями рельєфу об¬ ласть поділяють на дві підоб- • ласті: Західно Перед карпатську моренно зандрову та терас ну рівнину і Центра льноперед- карпатську терасну рівнини. Див. також карту до ст. Геомор фологічне районування.

Я . С. Кравчук.

ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ПАЛЕО¬ ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ —

територія на Зх. України, виді¬ лена за спільністю природ ничо- істор. обстановки на основі па- леогеогр. даних. Відповідає су¬ час. Передкарпатському проги¬ ну. Його поверхня піднята про¬ тягом пліоцену і антропогену на 300 — 600 м над р. м., роз¬ членована ї утворює систему надзаплавних терас Дніпра, Пруту, Сірету та їхніх приток. Лесово-грунтовий покрив плей¬ стоцену має невелику потуж¬ ність і поширений не повсюдно. Чергування утворень теплих і холодних палеогеогр. етапів у цьому покриві відображене чіт¬ ко, а перигляціальні етапи за¬ фіксовані подекуди інтенсивни¬ ми мерзлотними деформаціями. З моласовими товщами пов’я¬ зані значні поклади нафти і га¬ зу (Передкарпатська нафто¬ газоносна область).

М. Ф. Всклич. ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ПЕРЕД¬ ГІРНА АГРОГРУНТОВА ЗО¬ НА — вертикальна агрогрунто¬ ва зона в Передка рпатті з абс. вис. до 500 — 550 м (600 — 700 м), у межах Чорнів., Івано- Фр. та Львів, областей. Перед¬ гірний рельєф ускладнений гус¬ тою сіткою ярів, балок і річко¬ вих долин. З грунтоутворю- ючих порід переважають делю¬ віальні, пролювіальні та алю¬ віальні суглинкові відклади. Пересічна річна кількість опа¬ дів 710 мм, гідротермічний коефіцієнт (за Селяни новим) — 1,82, глибина промерзання грун¬ ту 99 см. У структурі грунто¬ вого покриву зони переважа¬ ють бурувато підзолисті по¬ верхнево оглеєні грунти, на передгірних хвилястих височи¬ нах трапляються підзолисто- буроземні кислі поверхнево- оглеєні грунти, на надзаплав¬ них терасах формуються дер¬ нові глейові опідзолені, в за¬ плавах — алювіальні лучні оглеєні й опідзолені грунти, а також алювіальні лучно болот¬ ні, болотні грунти і торфовища. На добре дренованих територі¬ ях з близьким заляганням до поверхні карбонатних порід і гіпсу поширені сірі лісові груп ти, темно-сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені. Серед них часто трапляються оглеєні види. Підвищення родючості грунтів зони пов’язане гол. чин. з протиерозійними заходами.

М. І. Полупай. ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ ВО¬ ЛОГНИ, ТЕ1ІЛИИ АГРОКЛІ- МАТЙЧНИИ РАЙОН — таксо- номічна одиниця агрокліма- тичного районування України; охоплює сх. частину Чернів. обл. та ид. райони Івано Фр., Терноп. і Хмельн. областей- Ви

ділений за азональними озна¬ ками у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Характе¬ ризується такими значеннями аг рокл іматичних показників — гідротермічний коефіцієнт 1,6 — 1,3 та суми активних т р 2600 — 2900 . Тривалість сонячного сяйва — бл. 1600 год на рік. Пересічна т-ра повітря у січні 5,-8 (абс. мінімум — 35 ), у липні +16, +19 (абс. макси¬ мум +35 ). Кількість атм. опа¬ дів 600 — 800 мм на рік, більша частина їх (450 — 600 мм) при¬ падає на теплий період. Сталий сніговий покрив утворюється з серед, грудня, тривалість його залягання — 80 — 120 днів. Ве¬ гетаційний період триває 200 — 210 днів. Пізні заморозки закін¬ чуються наприкінці квітня (іно¬ ді бувають наприкінці травня). Вірогідність поширення посухи в межах агрокліматич. райо¬ ну — до 1 %. Суховії тут бува¬ ють пересічно 1 — 2 дні на рік, пилові бурі — 5 днів. Грунто¬ вий покрив дуже строкатий: чорноземи опідзолені і темно- сірі опідзолені, ясно-сірі, сірі й темно-сірі лісові грунти, чор¬ ноземи типові глибокі мало- гумусні і слабогумусовані, дер¬ ново- сере дньопід зо листі супі¬

щані, дерново-середньопідзоли- сті та дерново-сильнопідзолисті поверхнево оглеєні грунти. Агрокліматичні умови сприят¬ ливі для вирощування зернових культур (озима пшениця, куку¬ рудза, ярий ячмінь), цукр. бу¬ ряків; а також для овочівни¬ цтва та садівництва.

В. П. Дмитренко. ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ ПРО¬ ГИН — геологічна структура, частина Карпатської складча¬ стої системи. На тер. України простягається між Карпатською покривно-складчастою спору¬ дою і Волино Подільською мо - нокліналлю, що є пд.-зх. окраї¬ ною Східро-бвропсйської плат¬ форми. Як передгірний прогин почав формуватися в неогені протягом завершального (еро¬ генного) етапу розвитку Кар¬ патської дуги Середземномор¬ ського рухливого поясу. На¬ ступна еволюція Карпатсько¬ го орогену зумовила зміщення області осадконагромадження на Пн. Сх. і утворення у П. п. трьох зон: Бориславсько Покут¬ ської — вздовж зовн. краю Кар¬ пат, Симбірської на Пн. Сх. від неї та Більче-Волицької — у приплатформеній частині. Іс¬ нує також поділ на дві зони Внутрішню і Зовнішню части ни прогину. Покриви Карпат ської покривно-складчастої спо¬ руди перекрили внутр. частини П. п. до кінця сарматського віку міоцену на відстань до 30 км. У геол. будові прогину беруть

участь неогенові осадочні утво¬ рення — моласи, які поділяють на нижні, середні та верхні. Бориславсько- Покутська зона складена із складок — скиб, що утворюють багатоярусну систе¬ му у вигляді єдиного покриву, переміщеного далеко на Пн. Сх. У геол. будові бере участь піща¬ но-глиниста соленосна товща нижніх молас, що залягає на породах палеогенового і крейдо¬ вого флішу. З цією зоною по¬ в’язані родовища нафти, кам. і калійної солей. Симбірська зона являє собою широку смугу скиб та складок, у цілому насуну¬ тих на периферійну частину П. п. Складена вона товщею середніх молас (пісковики, аргі¬ літи, подекуди — солі) потуж¬ ністю 3 — 4 тис. м. Основою є епіпалеозойська платформа (її мезозойський чохол). Більчє- Волицька зона відзначається наявністю брахіантикліналь- них і куполоподібних складок, від суміжної платформи від¬ окремлюється тектонічними по¬ рушеннями, переважно скида¬ ми. В її геол. будові беруть участь верхні моласи (пїщано- глиниста товща потужністю

1 — 4,5 тис. м), що залягають на епібайкальському (див. Бай¬ кальська складчастість) та епі- палеозойському фундаменті. З цією зоною пов’язані родовища газу і самородної сірки.

У рельєфі П. п. виражений під¬ вищеними рівнинами Неред- карпаття. В. В. Глушко.

ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ СІР¬ КОНОСНИЙ БАСЕЙН — тери¬ торія вздовж нн.-сх. схилу Кар¬ пат, що відзначається наявні¬ стю покладів сірки. На тер. Ук¬ раїни простягається смугою З — ЗО км завширшки, бл. 300 км завдовжки від кордону з Польщею на Пд. Сх. но тер. Львів, та Івано Фр. областей. Пл. 5 тис. км . В геострукту р¬ ному відношенні П. с. б. пов’я¬ заний з областю зчленування Передкарпатського прогину і кранової частини Сх.- Європей¬ ської платформи. Поклади са¬ мородної сірки локалізуються переважно на контакті вапня¬ ків з гіпеоангідритами тира- ських верств неогенового віку в зоні глибинних розломів. Сірко¬ носні пласти потужністю до 25 м залягають на глиб, від 300 м на краю платформи до

2 км у зовн. зоні прогину. Само¬ родну сірку на Передкарпатті добували у невеликій кількості

3 14 ст. Всього виявлено понад 20 родовищ. Пром. освоєння ба¬ сейну розпочато 1950 — 59. Екс¬ плуатують відкритим способом Роздольське і Подорожнянськє, методом підземного виплавлен¬ ня — Язівське та Немирівське родовища. Вміст сірки — від

ПЕРЕДКАРПАТСЬКИЙ

кількох до 38 — 45 %. Сірка П. с. б. є важливою хім. сиро¬ виною- О. Я. Хмара.

ПЕРЕД КАРПАТСЬКИМ СОЛЕ¬ НОСНИЙ БАСЕЙН — терито¬ рія на Зх. України, що відзна¬ чається наявністю соленосних відкладів. Пл, 4,5 тис. км . Про¬ стягається смугою 20 — 25 км завширшки від м. Добромиля (Львів, обл.) через Івано-Фр. обл. до смт Красноїльська (Чер- нів. обл.). В геоетруктурному відношенні відповідає більшій часчипі Передкарпатського про¬ гину, виповненого багатокіло¬ метровою товщею молас неоге¬ нового віку. Міоценова соленос¬ на товща складена аргілітами, глинами з прошарками піско¬ виків і конгломератів, галіто- ангідритів, вапняків глинистих, кам. солі та доломітів. Калійні солі у вигляді лінз і пластів потужністю 15 — 50 м утв. гори¬ зонти 3 — 20 км по простяган¬ ню ідо 1,5 — 3 км вхрест простя¬ гання, потужністю до 100 — 200 м.

Солі П. с. б. комплексні — маг¬ незіально-калійні, натрієві, суль¬ фатні, сульфатно -хлористі та хлористі. Кам’яну сіль низької якості на Передкарпатті добу¬ вали випарюванням розсолів з 14 ст. Калійні солі вперше ви¬ явлено в Калуші 1804, Стебни ку 1854, добувають відповідно з 1826 і 1922. В результаті роз¬ відувального буріння 1901 — 02 і 1923 — 29 та систематичних геол. розвідувальних робіт за рад. часу виявлено 21 родовище і понад 25 проявів калійних солей. Експлуатують найбільші за запасами Калусько Голин- сьії.є і Стебницьке родовища (див. окремі статті). Щорічний видобуток 4 млн. т (при вмісті

Основні елементи рельєфу перекату: А — план;

В — профіль по ліпи стрижня.

оксиду калію 10 — 12 %), що становить бл. 5 % заг. -союзи. Калійні солі добувають пере¬ важно підземним і частково кар’єрним способами. їх вико¬ ристовують переважно як агро¬ номічну мінеральну си ровину . У межах П. с. б. зосереджені сульфатні різновиди солей, з яких виготовляють найцінніші безхлорні добрива, що їх вико¬ ристовують у республіці та за її межами. Сиромолоті мін. добри¬ ва виготовляють на Стебницько- му з-ді, переробку солей здій¬ снює Калуське виробниче об’єд¬ нання ♦ Хлорвініл*. Частина його продукції є сировиною для хім. пром-сті і металургії. У не¬ великій кількості виготовляють також кухонну і мор. солі.

О. Я. Хмара. ПЕРЕКАТ — мілководна діл ян- ка річища , яка має вигляд валу, що перетинає річище під кутом 20 — ЗО , з пологим схилом, обер¬ неним проти течії, та крутим — за течією. Утворюються у ре¬ зультаті нерівномірного розми¬ вання річища водним потоком і акумуляції наносів. Підвище¬ ні ділянки П., які прилягають до берегів, наз. побочнями (верхнім та нижнім), глибокі частини річища біля протилеж¬ них побочням берегів — плесо- вими лощинами (верхньою і нижньою). Найглибша частина сідловини між побочнями в якій концентрується стцс води у межень, наз. коритом П. Воно орієнтоване переважно під ку¬ том 20 — 50 до осі річища. По¬ тік води в межень переміщу¬ ється від одного берега до дру¬ гого, огинаючи нижній побо- чень і підмиваючи протилеж¬ ний крутий берег. Висота гребе¬ ня П. у повінь зростає, в ме¬ жень зменшується. Більшість П. переміщується вниз за те¬ чією, переважно під час пове¬ ней і поводків . Швидкість пере-

Аигульське озеро з групи

Перекопських озер.

міщення змінюється від десят¬ ків сантиметрів до кількох со¬ тень метрів за рік. П. харак¬ терні для меандруючих річок, часто трапляються у місцях розширення заплави, поблизу гирл приток. Утруднюють суд¬ ноплавство. В Україні П. спо¬ стерігаються на багатьох пе¬ редгірних та рівнинних річках.

І. П Ковальчук. ПЕРЕКОПЄЬКИЙ ПЕРЕШЙ- ЙОК — вузька смуга суходолу на Пд. України, сполучає Кримський півострів з мате¬ риком. Омивається з Зх. Кар- кїнітською затокою Чорного м., зі-Сх. — зат. Сиваш Азовсько¬ го м. Довж. ЗО км, шир. 7 — 23 км. П. п. — частина Північ¬ но Кримської рівнини. Рельєф плоский, вис. до 24 м. Склада- єься з лесовидних суглинків і глин. Багато озер (див. Пере- копські озера). Переважає сте¬ пова та напівпустельна рослин¬ ність. У низовинних ділян¬ ках — солончаки. Через П. п. проходить траса Північно- Кримського каналу, автомоб. дорога та з-ця Херсон — Джан- кой. О Г. Кузнецов.

ПЕРЕКОПеЬКІ ОЗЕРА — гру¬ па солоних озер у Краснопере- копському р-ні Респ-ки Крим, на Пд. Сх. від Перекопе ького пе¬ решийка. До них належать 5 ве¬ ликих — Айгульське озеро (Кир- ське). Красне озеро, Кияцьке озеро, Кирлеуцьке озеро. Старе озеро та 4 невеликі — Айгуль¬ ське озеро (Янгул), Кругле озе¬ ро, Чайка та Пасурман. Улого¬ вини озер являють собою поди. Береги складаються з лесовид¬ них суглинків. Зх. та пн. береги переважно круті, вис. до 13 м, пд. — пологі. Рівень води П. о. на 0,1 — 0,45 м нижче р. м. Гли¬ бини змінюються від 0,7 — 1,0 м навесні до ОД — 0,3 м восени. Влітку периферія озер перетво¬ рюється на солончаки, в окремі роки озера повністю пересиха¬ ють. Живляться підземними та

поверхневими водами, а також атм. опадами. Пересічна соло¬ ність ропи П. о. від 14 до 24 ,

переважають хлористі натрій і магній. Більшість озер само¬ садні, потужність шару солі в окремих досягає 10—15 м. Дно вкрите шаром сірих і темно- сірих мулів. П. о. використову¬ ють для одержання солей (со¬ ди, брому, магнезіальних со¬ лей), а деякі — як водоприймачі агресивних вод пром. під¬ приємств. Суттєві зміни у гідро¬ логії П. о. відбуваються у зв'яз¬ ку з надходженням стічних вод з рисових полів.

Г 6. Гришанков. ПЕРЕМИШЛЙНИ — місто Львів, обл., райцентр. Розташо¬ вані на р. Гнилій Липі (прит. Дністра), за 32 км від залізнич. ст. Бібрка. 7,9 тис. ж. (1990). Вперше згадуються 1473, місто з 1939. Поверхня горбиста. Пересічна т-ра січня — 4,6 , липня 4-І 7,7 . Опадів 683 мм на рік. Пл. зелених насаджень 132,5 га. У місті — меблевий комбінат, з-ди «Модуль* Львів, виробничого об’єднання «Мік- роприлад*, цегельний, комбі¬ кормовий та прод. товарів, пар¬ кетний цех Золочівського меб¬ левого об’єднання. Профес.-тех. училище.

ПЕРЕМИШЛЙНСЬКЕ ГОРБО- ГЇР’Я — частина Подільського горбогір'я між річками Гнилою Липою і Золотою Липою, в ме¬ жах Львів, обл. Простягається з Зх. на Сх. на 18 — 22 км, з Пн. на Пд. — до 40 км. Переважні вис. 300 — 350 м, максималь¬ на — 430 м. Рельєф горбистий: пасма, горбогірні масиви, доли¬ ни та улоговини. Перевищення відносних висот досягають 70 — 140 м. Складається з мергелів, перекритих пісками, пісковика¬ ми, гіпеоангідритами і лесами. Розвиваються ерозія, зсуви, су - фозія та карст. Осн. річки — Гнила Липа, Студений Потік і Нараївка. Найпоширеніші міс¬ цевості горбогїрних масивів (до 60 % площі) та долинні. Ліси- стість досягає 25 %; перева-

ПЕРЕСИХАННЯ

жають дубово-грабові наса¬ дження. Розора ність переви¬ щує 70 %. І. П. Ковальчук. ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИИ РА¬ ЙОН — район на Сх. Львів, обл. Утворений 1940. Пл. 0,9 тис. км . Нас. 54,2 тис. чол., у т. ч. міського — 12,1 тис. (1990). У П. р. — міста Бібрка, Перемииі- ляни (райцентр) та 87 сільс. населених пунктів.

Лежить у межах Подільської височини у зокрема Гологор, які посту ново переходять у Пере- мишлянське горбогір’ я. Поверх¬ ня — хвиляста рівнина дуже розчленована. Корисні копали¬ ни — формувальні і скляні піски, глини. Є джерела мін. вод. Розташований у Західно-Укра¬ їнській лісостеповій фізико-гео¬ графічній провінції. Пересічна т-ра січня —4,2 , —4,8 , липня 4“ 1 7,4 , + 18,2 . Період з т-рою понад + 10 становить 150 — 160 днів. Опадів 631 — 767 мм на рік; макс. кількість їх випа¬ дає у червні — серпні, міні¬ мальна — у січні — березні. Висота снігового покриву 16 — 24 см. Міститься у агрокліма- тич. підзоні достатнього зволо¬ ження грунту. Територією ра¬ йону проходить Головний євро пейський вододіл. Річки: Свіча , Свір, Гнила Липа, Золота Липа (ліві притоки Дністра). Грунти темно-сірі опід золені (понад 55 % площі району), ясно-сірі і сірі лісові (до 25 %), дернові, лучні та чорноземи опідзолені. Під лісом 27,7 тис. га. Осн. породи: бук (47 % всієї площі лісів), дуб (26,5 %), граб

(11,7 %), сосна, ялиця, модри¬ на, береза. На території райо¬ ну — 3 заказники, 2 пам ятки природи та парк у Бібрці — па- м'ятка садово-паркового мисте¬ цтва (усі — місц. значення). Найбільші підприємства: пере- мишлянські меблевий комбі¬ нат, з-ди «Модуль» Львів, ви¬ робничого об'єднання «Мікро- прилад», продовольчих товарів, Великоглібовицький деревообр.; Перемишлянський лісгоспзаг. У рослинництві переважає ви¬ рощування зернових культур

(пшениця, ячмінь, жито, куку¬ рудза, гречка) та цукр. буряків; тваринництво м ясо-мол. нап¬ ряму.

Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 53,4, у т. ч. орні землі — 39,9, сіножаті і пасовища — 13,6. Осушено 13,4 тис. га. У райо¬ ні — 19 колгоспів, радгосп. Залізнич. ст. Бібрка -Хлїбовичі і Підмонастир. Автомоб. шляхів 439 км, у т. ч. з твердим по¬ криттям — 240 км. Профес.- тех. уч-ще (Перемишляни). Мас значні рекреаційні ресурси, у т. ч. оздоровчі, спортивні та екс¬ курсійно-туристські.

Об’єкти туризму: пам ятки ар¬ хітектури 15 ст. — костьол Ста¬ ніслава у с. Дунаєві та замок у с. Свіржі; пам’ятка оборонної архітектури 15 — 19 ст. — унів- ський монастир фортеця у с. Міжгір’ї. І. З . Зінько.

ПЕРЕМУТ — озеро карсто¬ вого походження у Любомль- ському р-ні Волин. обл., на Сх. від оз. Луки, з яким сполучене каналом. Довж. 1,9 км, шир. до

1.4 км, пл. 1,5 км , глиб, понад

3.5 м. Улоговина має форму неправильного трикутника. Бе¬ реги низькі, заболочені. Жив¬ лення мішане. Взимку замерзає. Прозорість води 1,3 м. Дно вкрите сапропелевим мулом. З риб водяться лин, лящ, окунь, вугор та ін. На берегах — гні¬ здування птахів. П.— у складі

Озеро Перемут.

ІІІацького природного націо¬ нального парку. Н- І. Карпенко. ПЕРЕПИСИ НАСЕЛЕННЯ — спеціально організоване стати¬ стичне спостереження, що пе¬ редбачає реєстрацію за єдиною програмою та методологією по¬ казників, які характеризують демографічний і соціальний стан населення по всій території країни або окремому регіону на певний момент. П. н. проводи¬ лися з давніх часів. Спочатку вони мали характер госп. пере¬ писних книг, що містили відо¬ мості про чисельність чолові¬ чого або всього населення. Це було пов'язано з набором рекру¬ тів на військову службу, а та¬ кож оподаткуванням населен¬ ня. Відомості про населення Слобідської України є в под¬ вірних переписах середини 17 ст. У 18 — 19 ст. (з 1722 до 1856) в Рос. імперії, в т. ч. і в укр. губерніях, було проведено 10 ревізій населення. Відомі П. н. окремих міст України — Харкова (1866 та ін. роки), Киє¬ ва, Житомира, Одеси (1874), Катеринослава (тепер Дніпро¬ петровськ; 1865), Миколаєва (1875), та інших. Перший і єдиний до революції заг. П. н. було проведено 9 ЛІ 1897 за про¬ ектом відомого російського ге¬ ографа і статистика Пе II. Се¬ мен ова-Т ян Шанського. Після 1917 П. н. було проведено 1920, 1923 (лише в містах), 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979 і 1989. За даними останнього перепису станом на 12.1 1989 чисельність населення України становила 51 704 тис. чол. По¬ рівняно з 1979 воно збіль¬ шилося на 1,9 млн. чол., або на 4 %. Незважаючи на заг. приріст населення по республіці в цілому в окремих районах спостерігається його зменшен¬ ня. Населення збільшується в осн. в трьох типах областей: зх. (Закарп., Івано Фр., Львів, та ін.) з традиційно високою наро¬ джуваністю; високоіндустріаль них сх. (Днїпроп., Запоріз., Хар¬ ків., Луганська, Донец.) з широ¬ кою сферою прикладання праці і значним мех. припливом насе лення з ін. районів республіки і країни; пд. (Респ ка Крим, Ми¬ кол., Одес., Херсон, обл.) за ра¬ хунок організованого с.-г. пере селення сімей. У центр, областях (Вшн., Черкас., Червіг. та ін.) з відносно невисоким рівнем індустріального розвитку чи¬ сельність населення скорочуєть¬ ся в результаті його мех. від¬ пливу, зменшення природного приросту, пов язаного з погір¬ шенням вікової структури, а іноді депопуляції, тобто пере¬ вищення смертності над народ¬ жуваністю. ГІ. н. 1989 свідчить і про дальше зростання рівня

урбанізації в республіці. Порів¬ няно з 1979 частка міськ. на¬ селення зросла з 61 % до 67 %, найбільшими темпами цей процес відбувався у менш урбанізованих областях. Мате¬ ріали П н. використовують для поточного і перспективного пла¬ нування всіх аспектів соціаль- но-екон* розвитку (визначення трудового потенціалу, розв’я¬ зання продовольчої 1 житл. проблем, пошуку і обгрунтуван- ня напрямів активізації демо¬ графічної політики тощо). Вони є основою для картографуван¬ ня розміщення і розселення на¬ селення, а також для складан¬ ня демографічних, етнографіч¬ них і соціально-екон. карт.

Т. М. Палій, М. І. Фащевський.

ПЕРЕРІСЛЬ — річка у Рокит- нівському р-ні Рівнем, обл., ліва прит. Ствиги (бас. Прип яті). Довж. 27 км, пл. бас. 169 км . Бере початок на Зх. від с. Остки. Заплава широка, переважно за¬ болочена. Річище помірно зви¬ висте, пересічна шир 10 м. По хил річки 0,96 м/км. Живлення мішане. Замерзає у грудні, скре¬ сає у березні П. — водоприймач осушувальної системи.

І. М. Коротим. ПЕРЕСИП — низька і вузька смуга суходолу, що відокрем¬ лює від моря затоку будь якого походження (лиман, бухту то¬ що). Утв. внаслідок акумуляції наносів при їхньому переміщен¬ ні вздовж берега під дією хвиль і хвильових течій та прибою. За походженням П. бувають береговими барами або ко¬ сами; іноді на них є залиш¬ ки давніх лагун і останці корінного берега. За місце¬ знаходженням у затоці розріз¬ няють П. гирлові, серединні, вершинні, за складом: піщані, гравійні, галечні, черепашкові тощо; за динамікою — відсту¬ паючі і наростаючі. У береговій зоні України П. переважно по¬ в’язані з акумулятивними ви¬ рівняними, первинно-акумуля тивними деградуючими і абра зійно-а кумулятивними дрібно- бухтовими берегами (див. карту до ст. Морські береги). Серед найбільших П. — Арабатська Стрілка (115 км), що відокре млює Сиваш від Азовсько¬ го моря. Ю. Д Шуйський.

ПЕРЕСИХАННЯ РІЧОК повне припинення стоку води в річищах річок внаслідок пере¬ важання втрат води на випаро¬ вування й інфільтрацію над притоком поверхневих та під¬ земних вод. Може спостеріга¬ тися щороку (малі річки з не¬ значним підземним живлен¬ ням) або лише у на йпосу ціли¬ вшії роки. Середні річки під час пересихання можуть розби-

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОН

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

ПЕРЕСІЧНА

ватися на ряд відокремлених один від одного плесів. Іноді її. р. зумовлене антропогенним виливом (значний забор води на зрошування чи ін. нар. госп. потреби). Тривалість та повто¬ рюваність П. р. залежить від розмірів басейну річки, гідро¬ лог., гідрогеол. і кліматич. умов. Для більшості малих рі¬ чок України пересихання є важливою характеристикою гідролог, режиму. На їїд. рес¬ публіки її. р. спостерігаються щороку, що пов’язано з посуш¬ ливим кліматом і незначною участю підземних вод у жив¬ ленні річок. Імовірність пере¬ сихання зменшується на II н. і дорівнює нулю у пн.-зх. та зх. частинах України. Для збіль¬ шення водності річок у респуб¬ ліці проводять агролісомеліора¬ тивні та гідротех. роботи, здій¬ снюють протиерозійні заходи.

Л. Г. Будкіна. ПЕРЕСІЧНА — селище місько¬ го типу Дергачівського р ну Харків, обл. Розташована на р. Уді (прит. Сіверського Дін¬ ця), залізнична станція. 8,0 тис. ж. (1990). Засн. 1650, с-ще міськ. типу з 1938. Поверхня хвиляста. Пересічна т-ра січня 7,4 , липня +20,3 . Опадів 522 мм на рік. Пл. зелених на¬ саджень 3,5 га. У II — птахо¬ фабрика, з ди: «Березівські мі¬ неральні води», «Зхо», комбі¬ кормовий. Санаторій «Березів¬ ські мінеральні води». ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛАНДШАФ¬ ТІВ — система науково обгрун¬ тованих заходів, спрямованих на таку антропогенну органі-

Стратиг рафічний профіль перехідного ( чезотрофного) болота Мох Чернігівська область.

зацію ландшафтів географіч¬ них у просторі й часі, яка ство¬ рює сприятливі умови для збе¬ реження і відтворення їх, збага¬ чує ресурсний потенціал ланд¬ шафтний та забезпечує ефек¬ тивне виконання ними соціаль- но-екон. і екологічних функцій. Наук, обгрунтування її. л. ба¬ зується на визначенні його при¬ родоохоронної доцільності і від¬ повідності сучас. і перспектив¬ ним суси. потребам організації ра ціонал вного п ри родокорист у - вання. Важливим засобом ак¬ тивного її. л. є комплексна ме¬ ліорація їх. Вирішальне зна¬ чення у розв’язанні завдань П. л. належать раціональній те¬ риторіальній організації суси. природокористування. Ландшафти України на значній тер. відносять до перетворю¬ вальних. Основою антропоген ноі організації їх є водорегу- люючі, земленалагоджу вальні (зокрема, проти дефляція ні, щю- тиерозійні, протизсувні, берего¬ захисні, протиселеві, протила¬ винні), фітокультурні, хіміко- регулюючі і рекультивашйні меліорації. Важлива роль нале¬ жить створенню лісових маси¬ вів (особливо на Пд. республі¬ ки), залісенню схилів іір, до¬ лин, ярів і балок, організації ландшафтних парків, форму¬ ванню ландшафтів селитебних , ландшафтно-архітектурних ан¬ самблів та ландшафтно акваль- них об’єктів на малопридатних і складних для природокори¬ стування територіях.

В. Т. Гриневецький.

ПЕРЕХІДНЕ (МЕЗОТРОФНЕ) БОЛОТО — болото, яке за ха рактером живлення і рослин¬ ності є проміжним між ни пін¬

ним (евтрофним) болотом та верховим (оліготрофним) боло¬ том . Живляться вони грунто¬ вими та атм. водами. За будо¬ вою торфового покладу вони мі¬ шаного перехідного типу, дра¬ говинні або лісодраговинні, по декуди — низинні багатошаро¬ во-драговинні. Глиб. торф, пок ладу 1 — 4 м. її. (м.) б. властива відносна флористична бідність. Тут зростає бл. 50 видів судин¬ них рослин, характерних як для верхових, так і низинних боліт; є моховий покрив із сфагнових мохів. Переважають осоково-сфагнові угруповання із сосною та березою, трапля¬ ються лісові та безлісі ценози. В Україні її. (м.) б. поширені переважно на Поліссі, фор¬ муються на борових терасах річок у лісостеповій зоні та в Українських Карпатах. її. (м.) б. малопридатні для с.-г. викори¬ стання. Т. Л. Андріснко.

ПЕРЕХРЕСТ Степан Макаро¬ вим (27. XI 1903, с. Чопилки Київ, обл.— 22. VII 1981, Київ) — укр. гідролог, доктор тех. наук з 1960, професор з 1965. Пі¬ сля закінчення 1928 Київського с. г. інституту працював у ви¬ роби., проектних на наук, ус¬ тановах. У 1936—41 та 1946 —

60 — в Укргїдромелїопроекті (тепер Укрдіпроводгосп, 1946 53 — гол. інженер, 1953 — 60 — директор). Одночасно 1946 — 51 та 1956 — 57 викладав у Київ, гідромеліоративному іи-ті. У 1960 — 62 — заступник голови Держ. комітету Ради Міністрів УРСР по водному г-ву; 1962 —

6 1 — гол. радник по водному

г-ву при уряді Куби. Протягом 1964 81 — зав. відділом Ради

по вивченню продуктивних сил

Пк 4 Пк 5

Цифрами на профілі позначено ступінь рознладу і зольність торфу =

140

340

540

740

940

1040 1140

1180 м

Осоновии вид торфу

Осоково- гіпновий вид торфу

Офаі мовим /\у\г перехідний И вид торфу

Сосново- пухівновий вид торфу

Осоковий вид торфу із залиш - нами шейхцер'ї

Пухівново- осоновий вид торфу

Сфагново-

пухівновий вид торфу

Пухівковий вид торфу

С. М. Перехрест .

України. Основні праці при¬ свячені наук, основам про¬ гресивних видів водних меліо- рацій (підгрунтове зрошування, осушувально-зволожувальні ме¬ ліорації тощо). Досліджував шкідливі стихійні водні явища. Вивчав питання онтимїзацїї комплексного використання вод¬ них ресурсів, впливу на них антропогенної діяльності. На¬ городжений двома орденами Трудового Червоного Прапора. Те.: Подпочвенное орошение. К., 1956 [у співавт.]; Орошение земель Юга Украиньї. К., 1962; Меліора¬ ція надмірно зволожених міне¬ ральних земель України (західних областей і Полісся). К., 1966;

Шкідливі стихійні явища в Укра¬ їнських Карпатах та засоби бороть¬ би з ними. К., 1971.

В. С. Перехрест.

ПЕРЕЧЙН — селище міського типу Закарп. обл., райцентр. Розташований на р. Ужі (прит. Лабірця, бас. Дунаю). Залізнич. станція. 7,3 тис. ж. (1990). Ви¬ ник у 13 ст., с-ще міськ. типу з 1947. Поверхня плоска, слабо- хвиляста. Перевищення висот до 25 м. Пересічна т-ра січня 3,9 , липня +19,3 . Опадів 856 мм на рік.

Лісокомбінат, лісохімкомбінат, з ди «Стеатит» та прод. товарів. Народні худож. промисли (ви¬ шивання, різьблення на дереві). ИЕРЕЧИНСЬКА УЛОГОВИ¬ НА — зх. частина Березне Ліп - шанської долини в межах За¬ карп. обл. Лежить між Поло¬ нинським хребтом і Вулканіч¬ ним хребтом. Приурочена до розширеної частини долини р. Ужу (бас. Лагориці). Простя¬ гається з Зх. на Сх. майже на 2,5 км, з Пн. на Пд. — иа 4 — 8 км. Вис. змінюється від 220 до 330 м. Поверхня днища П. у. плоскохвиляста. Схили роз членовані ярами та балками. С зсуви. З корисних копалин є буд. матеріали, кіновар; мін. води. Поширені грабово- букові та букові ліси з домішкою дуба скельного на дерново бурозем¬ них грунтах. С.-г. угіддя, сади.

І. 11. Ковальчук.

ПЕРЛИНА

ПП Бюро подорожей ш та енснурсій

■Л Турбаза

щ Пак ятні місця історино-рево-

/ІЮЦЖНИХ подій

Пам ятнини великої Вітчизняної війни 1941-46 рр

1 Танк - пам втни к на честь 40-ржчя визволення Переяслава - Хмельницького від німецько- фашистських загарбників

2 Пам ятиии радянським воїнам які загинули в роки Великої Вітчизняно! війни

Пам ятнини

Т Т Г Шевченкові 2 Г С Сковороді

Історичні пам ятки

1 Монумент на честь ЗОО-річчя воза єднання України з Рос>ею

2 Пам ятний знак на честь 325-річчя возз'єднання України з Рос єю

Пам ятни архітектури

1 Троїцька церква(1802

2 Церква Успіння(нін 19 ст)

Музеї

1 Історичний музей

2 Меморіальний музей В Г Заболот - його

3 Меморіальний музей Г С Счовород (в будинку колишнього нолепуму, де 1763 р викладав Г С- Сковорода пам ятна архітентури,1753 57 рр.)

4 Музей-діорама , Битва за Дніпро в район Переяслава восени 1943 рг (у Вознесенсьному собо рі , пам лтна архітектури ,

1696 1700 рр )

5 Археологічний музей в Музей українського народного одяг

( в Михайлівській церкві пам ятна арх>тентури 17 ст )

7 Музей архітентури Переяслава часів Ннївськоі Русі

8 Музей історії релігії та атеїзму

9 Меморіальним музей М М Бенардос. 10 Музей ужиткового мистецтва 1! Музей Шолом Алейхема

12 Музей соїтотзкання і мирного освоє ня космосу

13 Музей хліба

ПЕРЕЧИНСЬКИИ РАЙОН —

район у пн.-зх. частині Закарп. обл. Утворений 1946, Пл. 0,6 тис. км . Нас. 32,8 тис. чол., у т. ч. міського — 11,0 тис. (1990). У П. р. — с ща міськ. типу Перечин і Тур’ї Ремети та 23 сільс. населені пункти. Розташований у Карпатах Ук¬ раїнських (пн.-сх. частина — у межах Полонинського хребта, пд. -західна — Вулканічного хребта . центр, і пд. -східна — Березне-Ліпшанської долини ). Переважає низькогірний рель¬ єф, розчленований річковими долинами, ярами. Корисні ко¬ палини: сланці, глини, андези¬ ти, перліти, каолін, буд. мате¬ ріали, джерела мін. вод. Пере¬ січна т-ра січня — 3,6 , —4,7 , липня 4-18.2, 419,3 . Період з т-рою понад 419 становить 160—175 днів. Опадів від 855 мм (Перечин) до 1400 мм (Полонина -Руна) на рік; макси¬ мум у червні — серпні. Висота снігового покриву 20 — 40 см. Осн. річка — Уж (прит. Лабір- ця, бас. Дунаю) та її ліві прито¬ ки Люта, Тур’я з Туричкою. Міститься у Закарпатському во¬ логому, теплому агрокліматич. районі з м’якою зимою. Грунти переважно дерново-буроземні (бл. 65 % площі району) та гір¬ сько-лісові (бл. 20 %). Пл. лісів 49,7 тис. га. Осн. породи: бук (90,1 % площі лісів), ялина, дуб, ясен та ш.

У районі — заказники (респ. значення) орнітолог. Соколові Скелі і зоол. Тур* є-Полянський заказник та (місц. значення) лісов. заказник Дугласова Яли¬ ця, 16 пам яток природи; запо¬ відне урочище. Найбільші під¬ приємства : перечинські лісо- та лісохім. комбінати, з-ди * Стеа¬ тит» та прод. товарів. У рослин¬ ництві — вирощування зерно¬ вих, картоплі та овочів, у тва¬ ринництві — м’ясо мол. скотар¬ ство. Пл. с,-г. угідь (тис. га. 1988) — 14,6, у т. ч. орні зем¬ лі — 3,7, сіножаті і пасовища —

10,9. Осушено 1,4 тис. га. У II.

р. — 7 колгоспів. Залізничні

станції: Перечин, Дуринич.

Майже всі (83 км) автомоб. шля хи з твердим покриттям. У ра¬ йоні значні рекреаційні ресурси (в основному зимово-літній ту¬ ризм). Діють 3 санаторії-профі- лакторії, турбаза «Полонина» (с. Лумшори). Етнографічний музей «Лемківська садиба» у

с. Зарічевому.

Об’єкти туризму: пам’ятник жертвам концтабору — у Тур їх Реметах; пам’ятка архітекту ри — Василівська церква, 17 ст. — 1748 (с. Лікіцарі).

І. П. Ковальчук, 1. І. Ровенчак ПЕРЕШЙИОК — вузька смуга суходолу, що з’єднує дві значні за площею його ділянки. На Ук раїні найбільші П. розташовані між Чорним і Азовським моря¬ ми: Псрекопський перешийок з’єднує Кримський іі-ів з мате¬ риком, Керченський П. — Кер ченський п-ів з осн. частиною Кримського півострова.

А. М. Оліферов. ПЕРЕЩЕПИНЕ — селище мі¬ ського типу Новомосковського р ну Дніпроп. обл. Розташоване на р. Орелі (прит. Дніпра), за 7 км від залізнич. станції тієї ж назви. 9,8 тис. ж. (1990). Відо- ме з 1764, смт з 1956. Пе¬ ресічна т-ра січня становить — 6,4 , липня 421,1 . Опадів 469 мм на рік. В П. — конопля¬ ний та хлібний з-ди, елеватор. У районі П. — видобування наф ти й газу.

ПЕРЕЯСЛАВ — колишня (до 1943) назва м. Переяслава- Хмельницького.

ПЕРЕЯСЛАВ- ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1943 — Переяслав) — місто обл. підпорядкування Київ, обл., райцентр. Розташований у пд.- сх. частині області, на р. Трубе ж і (прит. Дніпра), за 28 км від залізнич. ст. Переяславська. Автовокзал. 29,9 тис. ж. (1990). Вперше згадується як місто у

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОН ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

літописних джерелах, датова¬ них 907.

Поверхня території міста — слабохвиляста терасова низо¬ винна рівнина. Пересічна т-ра січня —6,4 , липня 419,2 . Опадів 489 мм на рік. Площа зелених насаджень 591,7 га. Створюють зону відпочинку вздовж річки. Розвинуті маш.- буд., харч., легка та буд. мате¬ ріалів пром сть. З-ди: приладо¬ будування, машинобудування, сироробний, плодоконсервний, прод. товарів, хлібний, цегель¬ ний; ефіроолійний радгосп-за- вод; ф-ки: ім. Б. Хмельницько¬ го, швейна, «Спорт». Лісгоспзаг. Філіал Київ. пед. ін-ту, профес.- тех. уч ще. Турбаза «Переяс¬ лавська», Бюро подорожей та екскурсій. Численні об’єкти ту¬ ризму, у т. ч. істор. -культур, заповідник, який об’єднує 18 музеїв (див. план міста; за ста¬ ном на 1991). Іл. с. 24.

Літ.: Сікорський М. І., Швидкий Д. Т. На землі Переяславській. К., 1983.

ПЕРЕЯСЛАВ - ХМЕЛЬНИЦЬ¬ КИЙ РАЙОН (до 1943 — Пере- яславський) — район у сх. час¬ тині Київ. обл. Утворений 1923. ІІл. 1,5 тис. км . Нас. 38.9 тис. чол. (1990; без м. ГІереяслав- Хмельницького). Райцентр місто обл. підпорядкування Пе¬ реяслав Хмельницький. У ра¬ йоні — 52 сільс. нас. пункти. Лежить у межах Придніпров¬ ської низовини. Поверхня — ни¬ зовинна слабохвиляста (на Пд. Сх. — плоска) лесова (на Пд. — алювіальна) рівнина. Трапля¬ ються горби і пасма борової тераси, зокрема Хоцький горб, давньоозерні западини, прохід ні долини. Абс. висоти до 150 м. Корисні копалини: торф, пісок, глина. П. X. р. розташований у Лівобережно Дніпровській лісо¬

степовій фізико-географічній провінції . Пересічна т-ра січня 6.4 , липня 419,2 . Опадів 490 мм на рік. Період з т рою понад 4Ю становить 155 днів. Висота снігового покриву до 26 см. Район належить до недо¬ статньо вологої, теплої агроклі¬ матич. зони. По його території протікають р. Дніпро (Канів¬ ське водосховище) та його при¬ токи Т рубіж і Су пій. Перева¬ жають чорноземи опідзолені та дерново-підзолисті грунти, на Пд . — чорноземи типові мало- гумусні, в заплавах річок - - лучні грунти, є торфово-болот¬ ні. Пл. лісів 16,8 тис. га (сосна, вільха, дуб, липа, береза), у т. ч. лісосмуг — 1093 га. У районі — бот. заказник Діброва, Ташан- ський парк — пам'ятка садово- паркового мистецтва, 2 запо¬ відні урочища (всі — місц. зна¬ чення).

Осн. пром., транспортний і культур, центр — Переяслав- Хмельницький. У районі комбінат хлібопродуктів (с. Пе¬ реяславське), міжгоеи. комбі¬ кормовий з-д (с. Велика Кара- туль). С. г. спеціалізується на рослинництві зерново-овоче- буряківнич. і тваринництві м‘я- со-мол. напрямів. Осн. культури: озима пшениця, ячмінь, горох, овочі, цукр. буряки, ін. тех. куль тури. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 92,1, у т. ч. орні зем лі — - 78,8, пасовища — 5,8, сі¬ ножаті — 7,0. Зрошується 8,6 тис. га. У районі — 19 колгос¬ пів, у т. ч. риболовецький, 10 рад¬ госпів. Залізнич. ст. Переяслав ська. Довжина автомобільних шляхів на території району ста¬ новить 722 км, у г. ч. з твердим покриттям — 385 км. Карта с. 24. І. А. Ярмоленко

ПЕРЛИНА — 1) Карстова по¬ рожнина (шахта) у Подільсько

^ Заназнин Турє- Полянськии

Пелошнп Руна 147 9* ' •

- їуМ'Швра

7 у м

лзназкиЦ а 1^

нижчі* 200 300 500 700 1000 інше

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

ПЕРМСЬКА

Буковинській карстовій області, поблизу с. Крутилова Терноп. обя. Глибина бл. 40 м. Утворена у рифових вапняках Товтрїв . Шахта вертикальна (єдина в карстовій області), починається 11-метровим колодязем, про¬ довжується похилим тріщин- ним ходом з невеликими усту- п іми. На стінах є натічні каль¬ цитові утворення, у невеликих купелях знайдено печерні пер¬ ли. 2) П., Печора Перлина — геол. пам’ятка природи респ. значення (з 1971). Розташована у 1 усятинському р ні Терноп. обл. Перебиває у віданні Терно¬ пільського лісгоспзагу. Охоро¬ няється карстова порожнина, що має наук, та естетичне зна¬ чення.

Літ.: Радзієвський В, ()., Бурма В. О Медобори. Путівник. Львів, 1975; Геологические памятники Украйни. Справочник — путево- дитель. К., 1985. О. Б Климчук ,

М II. Чайкоеський (пам’ятка природи).

ПЕРМСЬКА СИСТЕМА — від

клади, що утворилися протягом пермського періоду . На тер. Ук¬ раїни найповніші, близькі за складом розрізи П с. є у Дніп ровсько Донецькій западині (на їлиб. 1200 — 3000 м) і на пн. зх. схилі Донецької складчастої споруди (на глиб, до 1000 — 1500 м). До нижньопермського відділу відносять чотири світи: картамиську потужністю до 400 м, з циклічною будовою, що складається переважно з червонобарвних глин, алевролі¬ тів з пісковиків з прошарками вапняків, доломітів і ангідри¬ тів; микитівську потужністю до 300 м, складену піщано глини¬ стими породами, доломітами, ангідритами; слов’янську по¬ тужністю до 600 м, представ¬ лену переважно галогенними по¬ родами з прошарками глин, вапняків тощо; краматорську соленосну потужністю 500 — 600 (кам'яна сіль з горизон¬ тами калійної солі, прошар-

Переяслав Хмельницький .

У чузе'і народної архітектури та побуту.

ками засолених пісковиків та аргілітів). Верхньопермський відділ (червонобарвні глини, пісковики і алевроліти) виділя¬ ють не всі дослідники. Деякі відносять цю товщу до тріасу. В Українських Карпатах до П. с. належить товща конгло- мерато-брекчій, алевролітів і аргілітів, з окремими пачками основних лав і лінзами гіпсів заг. потужністю до 100 м. У Придобруджинському про¬ гині та на о. Зміїному П. с. представлена конгломерате ми.

кварцитовими пісковиками, гли¬ нами, сланцями заг. потуж¬ ністю до 100 м. До корисних копалин у пермських відкладах належать кам’яна сіль, гіпс, ангідрит, доломіти у Донбасі, нафта і природний горючий газ у Дніпровсько Донецькій наф тогазоносшй області.

Літ.: Стратиграфія УРСР, т. 6, ч. 1. Перм. К., 1970.

Д. II. Хрущов.

ПЕРМСЬКИЙ ПЕРІОД, перм (від назви Пермської губернії в Росії) — шостий (останній)

Лристроми

Сомкова Долина

Глануииві

\Гайшин/

Соснова\ -4

Єрківці

Помоклі

Дем'Анці

У Вел. Крратудь \ П е ре)»с я о А- X м е л ьн&цнн и и

Дениси

Діеички

ТашанС

Стовп’яги

^ЧМала Карату дь

\ V N І

N. ^Лецьки І

Пологи -Яненки

Світанок

ПЕРЕЯСПАВХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН КИЇВСЬКО! ОБЛАСТІ

Переяславе ке

Горба м^р По чог и - Вергун и ° Улянівка

Хоиьки

нижче

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

період палеозойської ери геол, історії Землі. Настав 285 млн. років тому, тривав 55 млн. ро ків. Його поділяють на ранню та пізню епохи. На П. п. припа¬ дає остання фаза герцинської складчастості.

На більшій частині території сучас. України за II. п. напу¬ вали континентальні умови з переважанням процесів дену¬ дації. Короткочасні трансгресії при заг. тенденції до осушення відбувалися у Дніпровсько До¬ нецькій западині та пн.-зх. ча¬ стині Донецького прогину. У ранньопермську епоху нагрома¬

дження теригенних континен¬ тальних і мілководномор. від¬ кладів на її початку змінилися режимом солеродного басейну (відкладалися кам. сіль, гіпси, доломіти, локально — калійні солі) і тимчасовими періодами нормальної мор. седиментації (утв. карбонатні органогенні, глинисті та піщані осадки). Занурення і мор. трансгресії відбувалися в межах альп. частини Середземноморського рухливого поясу — у Криму, Придобруджинському прогині і, вірогідно, в Карпатах. Тут утворилися осадочно-ефузивні, евапоритові (див. Евапорити ), карбонатні, піщані та глинисті осадки. Уламковий матеріал в області седиментації надходив з піднять Українського щита, герцинської Донецької складча¬ стої споруди , Воронезького ма¬ сиву, Зх. -Європейської плат¬ форми та складчастої системи Добруджі. Клімат на тер. Ук¬ раїни був переважно сухий і жаркий, з короткими періодами зволоження. Загалом для П. п. характерний розвиток пізньо- палеозойського органіч. світу на початку періоду і масове вимирання та оновлення його наприкінці. На тер. України умови розвитку органіч. світу були несприятливі.

У водоймах існували гастрапо- ди, черви, фшоподи та харові водорості. Вимерли трилобіти, табуляти й чотирипроменеві ко¬ рали. Ндземна рослинність, близька до пізньокам янову- гільної, була збіднілою (клино- листи, папоротеві, кардоїти то¬ що). Відклади, що утворилися протягом П. н., становлять пермську систему.

Д. П. Хрущов. ПЕРШИН Павло Миколайович (4.1 1891, с. Бубинське, тепер Перм. обл. Росії — 11. XI 1970, Київ) — рос. і укр. економіст- аграрник, акад. АН України з 1948, засл. діяч науки Ук¬ раїни з 1966. У 1916 закінчив Петрогр. ун-т. З 1919 протягом тридцяти років викладав і за¬ відував кафедрами політеконо¬ мії і статистики, економіки зем¬ левпорядкування та нар.-госп. планування в с.-г. вузах Воро¬ нежа, Москви, Харкова. У 1925— 28 керував с.-г. секцією Держплану РРФСР. У 1949 — 51 — директор Ін ту економіки АН України, 1951 — 57 та 1965 — 70 — зав. відділом цього інституту. В 1957 — 64 — голова Ради по вивченню продуктив них сил України- У 1950 — 54 очолював комплексні пд.- укр. експедиції, пов’язані з піднесенням економіки колгос¬ пів посушливих районів сте¬ пової зони. Осн. праці присвя¬ чені проблемам економіки с. г.,

ПЕТРІВСЬКИЙ

II. М. Перший.

землевпорядкування, методоло¬ гії районного планування, роз¬ витку продуктивних сил Украї¬ ни. Досліджував закономірності розвитку земельних відносин, займався питаннями перспек¬ тивного планування розвитку с. г. України. Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора. Держ. премія СРСР, 1969.

Те.: Земельное устройство дорево- люционной деревни, т. 1. М. — Воронеж, 1928; Аграрная рево- люция в Росеии. Историко-зконо- мическое исследование, кн. 1 — 2. М., 1966; Нариси аграрних проб лем будівництва соціалізму. К., 1973.

Літ.: Павло Миколайович Пер¬ ший. К., 1971. М. Д. Пістун.

ПЕРНІОТРАВЕНСЬК — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області. Роз¬ ташований у сх. частині обла¬ сті, за 6 км від залізним, ст. Миколаївка. 28,8 тис. ж. (1990). Виникло 1954, місто з 1966. Поверхня пологохвиляста. Пе¬ ресічна т ра січня —5,8 , липня +21,8 . Опадів 413 мм на рік. Пл. зелених насаджень 136 га. У П. — 4 кам. вуг. шахти, рем.- мех. з-д. Шахтобуд. управлін¬ ня. Профес.-тех. училище. ПЕРШОТРАЯЕНСЬК (до 1934 — с. Токарівка) — селище місь¬ кого типу Баранівського р ну Житомирської обл. Розташо¬ ваний на р. Хоморі (прит. Случі, бас. Дніпра), за 18 км від залізним, станції Полонне. 4,2 тис. ж. (1990). Виник напри¬ кінці 14 ст., с-ще міськ. типу з 1938. Пересічна т-ра січня 6,0 , липня +19,0 . Опадів 547 мм на рік, Пл. зелених насаджень 8 га. У П. — завод електротех. фарфору (засн. 1898).

ПЕРШОТРАВНЕВЕ (до 1946

Мангуш) — селище міського типу Донец. обл., райцентр. Розташований на р. Мокрій Білосарайській, при впадінні в неї Сухої Білосарайської (бас. Азовського м.), за 25 км

від залізним, ст. Мелітополь. 7,5 тис. ж. (1990). Засн. 1779, с-ще міськ. типу з 1969. По¬ верхня хвиляста, розчленована ярами і балками. Пересічна т-ра січня —4,5 , липня +23 . Часто бувають суховії. Опадів 380 мм на рік. Збудовано 5 ставків. Пл. зелених наса¬ джень 66 га. У П. — комбікор¬ мовий, плодоконсервний, хліб¬ ний і асфальтовий з-ди, харч, комбінат.

ПЕРШОТРАВНЕВЕ — селище міського типу Овруцького ра¬ йону Житомир, обл. Залізним, станція Товкачївський. 3,1 тис. ж. (1990). Засн. 1936, с-ще міськ. типу з 1952. Пересіч¬ на т-ра січня — 6,2 , липня + 18,6 . Опадів 595 мм на рік. Пл. зелених насаджень 65 га. У П. — Овруцьке рудоуправлін ня, Товкачївський щебеневий завод. Санаторій профілакторій. ПЕРШОТРАВНЕВІ!!! РАЙОН (до 1946 — Мангуський ра¬ йон) — район у пд.-зх. частині Донец. обл. Утворений 1926. Пл. 0,8 тис. км , Нас. 27,6 тис. чол., у т. ч. міського — 13,0 тис. (1990). У П. р. — сща міськ. типу Першотравневе (райцентр) і Ялта та 24 сільс. населені пункти.

На Пд. і Пд. Сх. омивається Азовським м. Лежить в основ¬ ному на П риазовсьній низовині. Поверхня — розчленована бал¬ ками і ярами, пологохвиляста лесова рівнина, що крутим уступом обривається до Азов¬ ського м. Найбільш підвищена пн. частина району (до 150 м над р. м.). Поширені зсуви . Корисні копалини; вапняки, глини, піски, мармур, граніт, залізна руда. Розташований у межах Лівобережно Дніпров- с ько Приазовської п ів н іч носте- пової фізико-географічної про¬ вінції. Пересічна т-ра січня 4,-5, липня +23 . Період з т-рою понад +10 становить 175 днів. Опадів 330 — 430 мм на рік. Постійного снігового покриву не буває. Міститься у Донецькій недостатньо вологій, дуже теплій агрокліматич. зо¬ ні. Річки бас. Азовського м.: Берда (на пн.-зх, межі району) з прит. Каратиш; Мокра Біло- сарайська, Зелена. У районі — частина Старокримського водо¬ сховища (в пн. частині) та 21 ставок заг. пл. водного дзер¬ кала 420 га. Осн. тип грунтів чорноземи звичайні малогу- мусні карбонатні (понад 85 % площі району); в заплавах рі¬ чок — лучні, чорноземно- лучні солонцюваті грунти. З природ¬ ної рослинності є злаково ко¬ вилово- різнотравні типчакові угруповання (на схилах балок та ярів) та злаково-різнотравні з домішкою бобових трав (по

долинах і балках). Пл. лісових насаджень 4 тис. га (в основ¬ ному по ярах, уздовж узбе¬ режжя Азовського м. та авто¬ шляхів). Осн. породи; акація, клен, тополя, дуб. У районі — ландшафтний заказник Біло- сарайська Коса (респ. значен¬ ня) та 2 пам’ятки природи (місц. значення).

У П. р. — Першотравневі комбі¬ кормовий, плодоконсервний та хлібний з-ди. Спеціалізація с. г. — рослинництво зернового, тваринництво мол. -м ясного на¬ прямів (скотарство, вівчарство, свинарство, птахівництво). Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) — 64,7, у т. ч. орні землі — 56,4, сіно¬ жаті і пасовища — 6,5. Осн. культури: озима пшениця, ку¬ курудза, соняшник. Овочівни¬ цтво, баштанництво, садівни¬ цтво (вишня, слива, абрикос, яблуня, груша). У районі — 11 колгоспів, у т. ч. риболо¬ вецький; 5 радгоспів, опорний пункт Донецької с.-г. дослідної станції (с. Бердянське). Авто- моб. шляхів 600 км, у т. ч. з твердим покриттям — 495 км. Пд. частина 11. р. входить до складу Приазовського рекреа¬ ційного району. С. І. Кудокоцев. ПЕТРИКЇВКА — селище мі¬ ського типу Царичанського р-ну Днїпроп. обл. Розташована на р. Чаплинці (прит. Дніпра), за 19 км від залізнич. ст. Ба- лівка. 5,2 тис. ж. (1990). Виник¬ ла 1756, с-ще міськ. типу з 1957.

Пересічна т-ра січня — 6,1 , липня +21,5 . Опадів 487 мм на рік. Пл. зелених насаджень 157,0 га. П.~- відомий осередок нар. декоративного мистецт¬ ва — петриківського розпису. Ф ка худож. виробів, експери¬ ментальний цех петриківського розпису Дніпропетровського ху

дожнього фонду. Хлібоприй¬ мальне підприємство. Профес.- тех. училище.

ПЕТРІВКА (до 1771 — с. Кара- яшник, до 1923 — с. Петропав- лівка) — селище міського типу Станично- Луганського району Луганської обл. Розташована при злитті річок Євсугу та Ковсугу (прит. Сіверськош Дін¬ ця), за 3 км від залізн. ст. Городній. 6,2 тис. ж. (1990). Засн. у 2-й пол. 17 ст. донськи¬ ми козаками, с-ще міськ. типу з 1957. Поверхня плоска. Пере¬ січна т-ра січня —6,6 , липня + 22,3 . Опадів 424 мм на рік. II л. зелених насаджень 20 га. На околицях селища по берегах річок — місця відпочинку. В П. — піщаний кар’єр, асфаль¬ тобетонний і мол. з-ди, млин. ПЕТРІВКА — селище міського типу Іванівського р ну Одес. обл. Залізнична станція Буя- лик. 5,3 тис. ж. (1990). Засн. 1927, с-ще міськ. тину з 1957. Поверхня рівнинна, розчлено¬ вана ярами і балками. Пересіч¬ на т ра січня —3,8 , липня + 22,6 . Опадів 468 мм на рік. Пл. зелених насаджень 0,72 га. У П. — комбінат хлібопродук¬ тів, ф-ка «Ватин», рем. -транс¬ портне підприємство. ПЕТРІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК загальнозоол. заказник респ. значення (з 1974). Розташова¬ ний у Комінтернівському р-ні Одес. обл. Перебуває у віданні Одеського лісгоспзагу. Пл. 340 га. Являє собою штучний лісо¬ вий масив у степовій зоні, за¬ кладений 1880. Розташований на схилах глибокої балки в до¬ лині р. Великий Куяльник. Осн. деревними породами є дуб зви¬ чайний і акація біла з участю клена гостролистого, клена та¬ тарського, явора, тополі, горіха волоського, туї, бруслини, сви-

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОН

ПЕТРІВСЬКИИ

дини. Багатий трав’яний по¬ крив. Має цінність як осередок акліматизації фазанів, диких кролів та ін. тварин з метою подальшого розселення їх в ін. областях республіки.

І. В. Рогатко.

ПЕТРІВСЬКИИ РАЙОН — ра

йон на Сх. Кіровогр. обл. Утво¬ рений 1923. Пл. 1,2 тис. км . Нас. 30,6 тис. чол., у т. ч. мі¬ ського — 11,0 тис. (1990). У ра¬ йоні — с-ща міськ. типу Бала- хівка і Петрове (райцентр) та 38 сільс. населених пунктів. Лежить на П ридніпровській ви¬ сочині. Поверхня — підвищена хвиляста лесова рівнина, роз¬ членована долинами річок, бал¬ ками, ярами. Заг. похил поверх¬ ні на Пд. Сх. Осн. корисні ко¬ палини — залізна руда, буре вугілля і графіт. Розташований у Дністровсько Дніпровській північностеповій фізико-геогра¬ фічній провінції . Пересічна т-ра січня —5,8 , липня -{-21,1 . Період з т-рою понад +10 становить 169 днів. Опадів 408 — 440 мм на рік (більша частина їх випадає у теплий період року). Висота снігового покриву до 8 см. Міститься у посуш ливій, дуже теплій агрокліма- тич. зоні. Річки — Інгулець з притоками БеиікоЮу Зеленою, Жовтою . Збудовано Інгулецьке водосховище та Іскрівське во¬ досховище , 36 ставків заг. пл. водного дзеркала 1518 га. Най поширеніші чорноземи звичай¬ ні малогумусні (96,4 % площі району); на терасах річок трапляються дернові піщані грунти. Природна рослинність різнотравна (ковила, тонконіг, полин, пирій, чебрець, житняк тощо; збереглась на схилах ярів, балок) з чагарниками (на заплавах річок — глід, терен, шипшина) і байрачними лісами (16,4 тис. га; дуб. сосна, акація, тополя, клен).

Н( вии СтаЬсЗибі

Малинівка

Че\сливк

'Іванівні

отеМгвка

Водяне

етрове

Богданівна

Вол оди

Червонокостя н

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОН

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

[

- Є}'

Петріві ьке ,

Луга

ка

вище

ним

ШША ВИСОТ У МЕТРАХ

Осн. підприємства : Балахів- ський буровугільний розріз, Петрівський та Артемівський залізорудні кар’єри, Петрів¬ ський маслозавод. Рослинни¬ цтво зерново-буряківничого, тваринництво м’ясо-мол. на¬ прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 100,4, у т. ч. орні землі — 86,3, сіножаті і пасо¬ вища — 10,3. Зрошується 3,9 тис. га. Осн. культури: озима пшениця, кукурудза, цукр. бу¬ ряки, соняшник, овочеві, бага¬ торічні трави. Галузі тварин¬ ництва — скотарство, свинар¬ ство, птахівництво, вівчарство. У районі — 12 колгоспів і 4 рад¬ госпи. Автомоб. шляхів 258 км, у т. ч. з твердим покриттям — 211 км.

Об’єкт туризму — літ. -меморі¬ альний музей С. М. ІСравчин-

ІІегрівський заказник .

Загальний вигляд.

Фазан

ського (Степняка) — рос. рево- люцюнера-народника, письмен¬ ника, одного з засновників пар¬ ти «Земля і воля» (с. Новий Старо дуб). А. І. Криву льчєнко. ПЕТРОВЕ — селище міського типу Кіровогр. обл., райцентр. Розташоване на Іскрівському водосховищі на р. Інгульці (прит. Дніпра), за 28 км від за- лізнич. ст. Рядова. Автостан¬ ція. 9,8 тис. ж. (1990). Засн. у кін. 17 ст., с-ще міськ. типу з 1963. Поверхня — підвищена хвиляста рівнина, перевищення висот до 42 м. Пересічна т-ра січня —5,7 , липня +21,0 . Опадів 440 мм на рік. Пл. зеле них насаджень 46,7 га. В сели¬ щі — залізорудний кар’єр, мас¬ лоробний і хлібний заводи. ПЕТРОВЕЦЬКИИ ЗАКАЗ¬ НИК — лісовий заказник ресгі. значення (з 1983). Розташова¬ ний у Сторожинецькому р-ні Чернів. обл. Перебуває у ві¬ данні Сторожинецького лісо¬ комбінату. Пл. 170 га. Охоро¬ няються залишки стиглих при¬ родних дубово-ялицевих та бу ково- дубово-ялицевих лісів, що утворювали тут колись суціль¬ ну смугу. У домішці — граб звичайний, ялина європейська, клен звичайний, липа серце¬ листа. У підліску поодиноко зростають ліщина і свидина. Серед рідкісних видів — гні з дівка звичайна та зозулині сльози яйцевидні, занесені до Червоної книги України. Тва¬ ринний світ характерний для Передкарпаття. Має значення як генетичний резерват еталон них насаджень.

Літ.: Охорона природи Україн¬ ських Карпат та прилеглих тери¬ торій. К., 1980. С. М. Стойко.

•

ИЕТРОВСЬКЕ (до 1920 — се

лище Штеровеький) — МІСТО

Луганської обл., підпорядко¬ ване Краснолуцькій міськраді. Розташоване за 7 км від заліз- нич. ст. Петровеньки. 16,7 тис. ж. (1990). Засн. 1896 у зв’язку з буд-вом франко-рое. товарист¬ вом з-ду хім. продуктів і ви¬ бухових речовин, місто з 1963. Поверхня платоподібна, порі¬ зана ярами і балками. Пересіч¬ на т-ра січня —7,7 , липня +21,0°. Опадів бл. 500 мм на рік. Площа зелених насаджень 383 га. Основні підприємства: хімічний, щебеневий і залізо¬ бетонних виробів заводи, кам’¬ яний кар’єр, комбінат хлібо¬ продуктів. Профес.-тех. учи¬ лище.

ПЕТРОІІАВЛІВКА — селище міського типу Дніпроп. обл., райцентр. Розташована на р. Бик (прит. Самари, бас. Дніп¬ ра), за 3 км від залізнич. ст. Брагинівка. 10,2 тис. ж. (1990). Засн. в кін. 1775 — на поч. 1776, с-ще міськ. типу з 1957. Поверхня рівнинна. Пересіч¬ на т-ра січня —6,1 , липня + 21,8 . Опадів 458 мм на рік. Пл. зелених насаджень 147 га. У селищі — маслоробний і ко¬ нопляний з-ди. Історико-крає- знав. музей.

ИЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РА

ЙОН — район на Сх. Дніпроп. обл. Утворений 1923. Пл. 1,2 тис. км2. Нас. 37,8 тис. чол., у т. ч. міського — 10,9 тис. (1990). У П. р. — с-ша міськ. типу Брагинівка і Петропав- лівка (райцентр) та 49 сільс. населених пунктів.

Поверхня П. р. — низовинна по- логохвиляста лесова рівнина, розчленована балками, ярами. Осн. корисна копалина — кам. вугілля; є також пісок, глина. Лежить у Лівобережно- Дні- провсько-Приазовській північ¬ ностеповій фізико-географічній провінції. Пересічна т-ра січня — 6,1 , липня +21,8 . Період з т-рою нонад +10 становить 169 днів. Опадів 458 мм на рік; осн. частина їх випадає у теплий період року. Висота сні гового покриву 11 см. Містить¬ ся у посушливій, дуже теп¬ лій агрокліматич. зоні. Річки — Самара з притоками Биком і Мокрою Чаплинкою (бас. Дніп¬ ра). Осн. тип грунтів — чорно¬ земи звичайні середньогумусні (70 % площі району); є також лучні оглеєні, лучні малосо- лонцюваті грунти. Природна рослинність різнотравна, луч¬ но-степова та байрачні ліси (площа разом з лісосмугами 5353 га, осн. порода — дуб). Найбільші підприємства: пет- ропавлівські маслоробний і ко¬ нопляний та Миколаївський силікатної цегли з-ди. Рослин¬ ництво П. р. зернового, тва¬ ринництво м’ясо мол. (скотар-

ПЕЧЕНІГИ

юше

\7 ( п чарське. уО\^ч_ у

Петро г^вдівко 0

Ьрагиніві

Сомо

Петрівка

чека

Микочашк

ершотравенеин

У умакаі V

Васильківська

ство, вівчарство, свинарство) напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) — 105,3, у т. ч. орні землі — 89,6, сіножаті і пасо¬ вища — 14,6. Зрошується 4,8 тис. га. Осн. культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, просо, соняшник, коноплі, цукр. і кормові буряки. Садівництво. У районі — 15 колгоспів, 2 рад¬ госпи, птахофабрика. Залізнич¬ ні станції: Брагинівка, Мико¬ лаївка, Дмитрівка. Автомоб. шляхів 820 км, у т. ч. з твердим покриттям — 523 км. Історико- краєзнав. музей (Петропавлів- ка).

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОН ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Залежно від типу субстрату розрізняють кальцефіти (по¬ ширені на карбонатних поро¬ дах), яких в Україні наліч. бл. 400 видів, і рослини, що заселяють кислі породи (бл. 100 видів). До П. відносять види рослин з широким ареа¬ лом (аепленїй волосовидний, самовил гірський, очиток іс¬ панський) і вузькі ендеміка (деревій голий, чебрець граніт¬ ний, юринея Талієва, тюльпан

ОпеК< андрдпіл ь

„ А №.

Брагинів

вище

нижче

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

ПЕТРОС — одна з вершин Кар¬ пат Українських у пн.-зх. ча¬ стині масиву Чорногора , в ме¬ жах Закарп. обл. Вис. 2020 м. Зх. і пд.-зх. схили круті, з чис¬ ленними кам. розсипищами, пн. та пн.-східнї — урвисті, зі скельними виступами. Є дав- ньольодовикові форми рельєфу. Складається з пісковиків. Вкри тий переважно субальпійською рослинністю. Поширені чагар ники (яловець сибірський, ро¬ додендрон) і ялинові ліси (до вис. 1530 — 1600 м). Турист ський притулок. В. М. Шушняк. ПЕТРОСУЛ — одна з вершин Карпат Українських , у пн.-зх. частині масиву Чорногора , в межах Закарп. обл. Розташова- ний поряд з г. Петрос. Вис. 1855 м. Має асиметричну фор¬ му: пд.-зх. схил слабопогорбо- ваний, пологий, пн.-східний — урвистий, обривається уступом заввишки 50 м. Складається з пісковиків. Переважають пет- рофіти, пд.-зх. схили вкриті сфагново- рододендроновими та різнотравно-чЧзрнични новими угрупованнями. Об’єкт туризму.

В. М, Шушняк.

ПЕТРОФІТИ (від грец. лєтрос камінь, скеля і філог — росли¬ на) — рослини. Що зростають на скелях і кам. осипищах.

гранітний та ін.). Найбільшими осередками розвитку П. у рес¬ публіці є Кримські гори та Кар¬ пати Українські , менше їх на Подільській височині. Доне¬ цькому кряжі та відрогах Се¬ редньо російсько) височини. П. формують специфічні угрупо¬ вання — фригани, трагакант- ники, томіляри. В Україні трап¬ ляються лише томіляри (в Кримських горах і в степовій зоні). До них належать форма¬ ції чебрецю Кальє, сонцецвіту Стевена, асфоделіни кримської.

гісопа крейдяного та ранника крейдяного. Я. П. Дідух.

ПЕТРУ РГЇЧНА МІНЕРАЛЬ¬ НА СИРОВИНА (від грец. лєтрод — камінь, скеля та грог — робота) — магматичні породи основного складу, придатні для виготовлення кам’яного литва. Найкращою П. м. с. є базам ьти, діабази, андезито базальти, ам¬ фіболіти тощо, які мають тон¬ кокристалічну структуру, скла¬ даються наполовину з основ¬ них плагіоклазів (переважно олівіну й піроксену), містять 8Ю2 43—51 %, А12Оч 10—

18 %, М£0 і СаО по 7—10%, оксидів заліза 10 — 15 %. Як домішки використовують хро¬ міт, доломіт, деякі сланці. В Україні експлуатують ро¬ довища базальтів і пікрито-

Летрофіти. Угруповання сонце¬ цвіту Стевена. Авринія скельна.

базальтів на пд. схилі Доне¬ цького кряжу , в бас. р. Мокрої Волновахи (Донец. обл.). Родо¬ вища порід, придатних як П. м. с., є в бас. р. Горині (смуга базальтів рифейського віку довж. 65 км, шир. до 10 км), на Криворіжжі (докембрійські діабази й амфіболіти), Закар¬ патті (неогенові андезито-ба- зальти Вулканічного хр.). З ка¬ м’яного литва виготовляють буд. матеріали, електроізоля¬ тори, кислототривкі та ін. ви¬ роби. О. Я. Хмара.

ПЕЧЕНІГИ — селище МІСЬКОГО типу Чугуївського р-ну Харків, обл. Розташовані на правому березі р. Сіверського Дінця, на Печенізькому водосховищі, за 23 км від залізнич. ст. Чу¬ гуїв. 6,4 тис. ж. (1990). Відомі з 1646, с-ще міськ. типу з 1957. Поверхня хвиляста. Пересіч¬ на т-ра січня —7,4 , липня -і- 20,3 . Опадів 550 мм на рік. Пл. зелених насаджень 5,6 га. В П. — харчо- та рибокомбі¬ нати, швейно-сувенірна ф ка ♦ Пролісок», лісництво.

Вид на гору Петрос.

ІІЕЧЕНІЖИН

ПЕЧЕН1ЖИН селище МІ¬ СЬКОГО типу Коломийського р-ну Івано-Фр. обл. Розташова¬ ний на р. Сопівці (прит. Лючки, бас. Прута) та її прит. Печенізі, за 12 км від залізнич. ст. Коло- мия. 5,5 тис. ж. (1990). Відомий з 1433, с-ще міськ. типу з 1940 Поверхня — хвилясто-горбиста, терасована. Перевищення висот до 70 м. Пересічна т ра січня 5,5 , липня +18,6 . Опадів 620 мм на рік. У П. — мебле¬ вий комбінат, з-д буд. матеріа¬ лів, 2 лісництва. Народні ху¬ дожні промисли — різьблення на дереві. Істор.-краєзнав. му¬ зей. Пам’ятний знак на честь О. Довбуша, який тут народив¬ ся.

ПЕЧЕНІЗЬКЕ ВОДОСХОВИ¬ ЩЕ — водосховище на Сівер- ському Дінціу в межах Вовчан- ського і Чугуївського р-нів Харків, обл. Ств. 1962. Довж. 65 км, шир. до 3 км, пл. 86,2 км , пересічна глиб. 4,4 м, мак¬ симальна — 10,5 м. Повний об’єм 383 млн. м . Береги П. в. пологі, низькі. Мінералізація води 600 — 1400 мг/л. Вміст розчинного кисню 4,1 — 9,7 мг л. Прозорість до 140 см. Влітку т ра води +22, +28 , взимку 1, +6 ; льодові яви¬ ща не стійкі. Водосховище ба¬ гаторічного регулювання. Макс. рівні спостерігаються у період весняної повені. Водяна рос¬ линність розвивається вздовж узбережжя П. в. вузькими сму¬ гами. Влітку спостерігається «цвітіння» води синьозеленими водоростями, на мілководних ділянках розвиваються зелені нитчасті водорості. З риб во¬ дяться лящ, плітка, плоскирка, щука, окунь, лин. Використову¬ ють водосховище для водопо¬ стачання м. Харкова, зрошу¬ вання прилеглих с.-г. угідь та

рибництва. На його берегах — численні бази відпочинку. На стан П. в. негативно вплива¬ ють госп.-побутові та пром. стічні води, зокрема нас. пунк¬ тів, розташованих на берегах Сіверського Дінця вище водо¬ сховища (у т. ч. за межами України). Водоохоронні заходи спрямовані на обмеження ски¬ дів неочищених стічних вод та спорудження систем бюл. очищення.

О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.

ПЕЧЕРИ — порожнини у верх¬ ніх шарах земної кори, які ма¬ ють на денній поверхні один або кілька отворів. Найпошире¬ ніші П. в розчинних породах (див. Карст) — вапняках, крей¬ ді, гіпсі, ангідриті, кам. солі. Відомі П. у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, ба¬ за льтах, вулканічних породах, лесі, а також льодові. П. бува¬ ють горизонтальні, вертикаль¬ ні, нахилені і складні (в т. ч. багатоповерхові), за формою — лантухоподібні, коридорні, ла¬ біринтові; за глибиною — коло¬ дязі, шахти; за мікрокліма¬ том — статичні й динамічні, теплі і холодні, за наявністю води — - сухі та обводнені. За генезисом П. поділяють на корозійні, ерозійні, гравітацій¬ ні, абразійні, суфозійні, текто¬ нічні, антропогенні тощо, за віком — на активні, реліктові та викопні.

В Україні П. мають корозійне походження; вони виявлені у десяти карстових областях (див. Карстологічне районування). На Придністровському Поділ¬ лі знаходиться одна з найдов¬ ших у світі Оптимістична По У Кримських горах — найглиб¬ ша в республіці Солдатська. Комплексне дослідження при¬ родних і штучних П. здійснює спелеологія. Деякі з печер — об єктн туризму.

Літ.: Дублянский В. Н., Лома- ев А. А. Карстовьіе пещерьі Ук- раиньї. К,, 1980.

В. М. Дублянський .

ПЕЧЕРИ КАРПАТСЬКІ —

група печер у Закарп. області, в бас. річок Великої Угольки та Малої Угольки. За схемою карст о логічного районування належать до Карпатської кар¬ стової області. Крім карстових, у Переч инському р ні знайдено невеликі печери у вулканічних породах — андезитах.

О. Б. Климчук.

ПЕЧЕРИ КРИМСЬКІ — кар стові порожнини на тер. Рес¬ публіки Крим. Згідно з карсто- логічним районуванням , нале¬ жать до 3 карстових областей і 21 карстового району. Відомо 857 карстових порожнин різ¬ них генетичних типів. Порож¬ нини корозійно-роз¬ ривного класу закладені вздовж тріщин бортового опору за 5 — 200 м від стрімких об¬ ривів Головного та Внутріш¬ нього пасом Кримських гір. Мають гравітаційне походжен¬ ня, але модельовані карсто¬ вими процесами. Найглибша — Сююрю-Кая (100 м). Поши¬

рені переважно обвальні й на¬ тічні утворення та сніг. По¬ рожнини нівально-коро- зійного класу розвинуті здебільшого на днищах і схи¬ лах карстових та карстово-еро¬ зійних форм мезорельєфу на Головному пасмі. Утворюються вздовж тектонічних тріщин у місцях, де взимку нагрома¬ джується сніг. Мають цилінд¬ ричну, конусоподібну, щілино¬ подібну та складну форми при глиб. 10 — 40 м. На дні — ве¬ ликі (50 — 300 м3) скупчення снігу. Найглибшою є шахта Курюч-Агач (90 м). Порожнини корозійно-ерозійного класу закладені по тектоніч. тріщинах. Входи розташовані в давній та су час. ерозійних мережах на Головному та Внут¬ рішньому пасмах. Окремі си¬ стеми порожнин складаються з верхніх (печери та шахти по- нори), середніх (розкриті пе¬ чери) та нижніх (печєри-дже- рела) ланок. До них належать усі 44 великі (протяжність по¬ над 500 м або глибина понад 200 м) порожнини. Мають вод¬ но хемогенні, водно- механічні, кріогенні, біогенні, антропо¬ генні відклади. 40 печер мають природоохоронний статус різ¬ ного рівня. Найглибші: Сол¬ датська (500 м). Каскадна

(400 м), Нахімовська (372 м), Дружба (270 м), Молодіжна (260 м); найдовші: Червона

(13 700 м), Солдатська (2100 м), Мармурова (1600 м), Узунджа (1500 м), Емінс-Баїр Хосар (1500 м). Чорна (1200 м). По¬

рожнини корозійно-а б - разійного класу закладе¬ ні по тектоніч. тріщинах бли¬ зько до сучасного або давнього рівнів моря (рифові та граві¬ таційні масиви Пд. берега Кри¬ му, Тарханкутський п-ів). Утв. за рахунок сукупної розчинної діяльності прісних підземних та солоних мор. вод або явля¬ ють собою корозійно-ерозійні порожнини, підтоплені морем та перероблені абразією. Най¬ довші: Тарханкутська (150 м) на мисі Атлеш та Наскрізна (80 м) на мисі Капчик. Сфор¬ мувалися в пізньому пліоце¬ ні — голоцені. Іноді вони роз¬ кривають гідротермальні по¬ рожнини крейдово-палеогено¬ вого часу.

Літ.: Дублянский В. Н. Карстовьіе пещерьі и шахтьі Гарного Крьіма. (Генезис, отложения, гидрологиче- ское значение). Л., 1977; Дублян ский В. Н., Ломаев А. А. Карето- вьіе лещерьі Украиньї. К., 1980.

В. М. Диблянський. ПЕЧЕРИ ПОДІЛЬСЬКІ І БУ¬ КОВИНСЬКІ — карстові по¬ рожнини на тер. Хмельн., Тер- ноп., Чернів., Львів, і Івано- Фр. областей. Згідно з карсто- логічним районуванням нале¬ жать до Подільсько-Буковин¬ ської карстової області. Відомо понад 130 карстових печер, гол. чин. у лівобережному При¬ дністров’ї і межиріччі Дні¬ стер — Прут (Терноп. обл. — 70, Чернівецька — 35). Біль¬ шість печер, у т. ч. найбільші, розвідані у 15 — 30 метровій гіпсовій товщі, невеликі є у вапняках та пісковиках. Су¬ марна протяжність 11 найбіль¬ ших гіпсових печер — 412 км, п'ять з них є найдовшими в світі. Великі печери горизон тальні, лабіринтові, ходи й га¬ лереї утворюють 2 — 3 яруси. Порожнини сформувалися за пліоцен- ранньоплейстоценового часу в умовах напірного водо¬ носного горизонту. Після про¬ різання гіпсової товщі долина¬ ми Дністра і його лівих приток печери перейшли в субаеральну стадію розвитку і на сучас. етапі розвитку частково або повністю осушені. Деякі не¬ великі печери утворилися як підземні річища локалізованих водних потоків. Для II. II. і б. характерні гравітаційні та вод¬ ні мех. відклади. Часто трап ляються також - кристали гіпсу і кальцитові натічні утворення. Печери із входами на водо¬ дільних плато ( Вертеба . Озерна, Оптимістична і тощо) належать до холодних (т-ра в центр, ча¬ стинах 8 — 9 , абс. вологість 7,6 — 8,4 г м ), із входами на схилах долин ( Атлантида , Млинки, Кристальна тощо) — до теплих (т ра 9,2— 11 , абс. вологість 8,2 — 9 г/ м: ). Повітря

Печенізьке водосховище

ПИТЮРЕНКО

в печерах має підвищений вміст вуглекислого газу (0,5 — 1, у де¬ яких — до 4 об’ємних процен тів; Золушка). 52 печери ра¬ йону є пам’ятками природи.

О. Б. К лимчук. ПИВИХА — ізольоване підви¬ щення на Пд. Придніпров¬ ської низовини , біля м. Гра- дизька Полтав. обл. Склада¬ ється з двох горбів, абс. висоти яких 168 і 160 м. П. — гляціо- тектонічна споруда, виражена в су час. рельєфі, яка покри¬ валася дніпровським льодови¬ ком або виникла під ним. Скла¬ дається гол. чин. з мергелів, пісків, суглинків, лесів. У від¬ кладах П. знайдено численні рештки викопних рослин і мамонтової фауни. Пам’ятка природи місц. значення з 1969.

О. П. Андріяш. ПИВО -БЕЗ АЛКОГОЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ — галузь харчової промисловості , що включає 3 види самостійних, не пов'язаних ілїж собою ви¬ робництв: пивоваріння; випуск безалкогольних напоїв; розлив мінеральних вод. Пивоваріння належить до найдавніших ви¬ робництв, у Київській Русі воно розвивалося ще в 9 ст. Пром. виробництво пива поча¬ лося з середини 19 ст. В Ук¬ раїні 1989 вироблено: без¬ алкогольних напоїв 149,7 млн. дал, мінеральних вод 56,8 млн. дал. Всього на те¬ риторії республіки збудовано бл. 50 нових пивоварних з-дів і понад 1 тис. підприємств по випуску безалкогольних напоїв і розливу мін. вод. У зв’язку з низькою транспортабельністю і порівняно нетривалим періо¬ дом зберігання продукції під¬ приємства П. п. (крім розливу мінеральних вод) будують у ра¬ йонах високої концентрації на¬ селення. Найбільші підпри¬ ємства по вироби, пива в рес¬ публіці : Київський пивзавод № 3, Євпаторійський, Запо¬

різький, Чернігівський, Дніпро¬ петровський пивзаводи. Великі підприємства по випуску без¬ алкогольних напоїв розміщені в Києві, Запоріжжі, Одесі, Дніпропетровську, Вінниці та ін.; по розливу мін. вод — у Закарп., Полтав., Харків., Львів., Донец. і Дніпроп. областях, Респ-ці Крим. Р. О. Язиніна. ПИЛОВА БУРЯ — природне явище, яке виникає при посуш¬ ливій погоді та сильних вітрах і супроводиться розвіюванням сухого шару грунту, піску та пилу. Утворення П. б. значною мірою залежить від особливо¬ стей орографії та характеру рослинного покриву. Горизон¬ тальна протяжність районів, охоплених П. б., — від кількох сотень метрів до тисячі кіло¬

метрів, вертикальна — від кіль¬ кох метрів до кількох кіло¬ метрів. Швидкість вітру під час П. б. перевищує 10 м с, різко знижується видимість. Тривалість П. б. — від чверті години до кількох діб. На те¬ риторії України П. б. бувають переважно з березня до верес¬ ня, взимку лише 1 — 2 рази на десятиліття. Найчастіше вони спостерігаються в районі Херсон — Дніпропетровськ — Мелітополь (пересічно 9 — 12 днів на рік, іноді — понад ЗО днів). П. б. завдають знач¬ ної шкоди нар. г ву, особливо сільському, порушують робо¬ ту транспорту. Серед заходів, спрямованих на боротьбу з П. б., — створення захисних лісосмуг, впровадження грун¬ тозахисних сівозмін і безвїд- вального обробітку грунту тощо. Літ.: Бучинский И. Е, Засухи, су- ховеи, пьільньїе бури на У крайнє и борьба с ними. К., 1970; Логви- нов К. Т., Бабиченко В. Н., Кула- ковская М. Ю. Опасньїе явлення погодь! на У крайнє. Л., 1972; Пи¬ лові бурі на Україні та боротьба з ними. К,, 1979; Природа Украин- ской ССР. Климат. К., 1984.

В. М . Бабиченко.

ПИНЯНСЬКЕ ГАЗОВЕ РОДО¬ ВИЩЕ — родовище в Самбі р- ському р-ні Львів, обл., у межах Перед карпатсько і нафтогазо¬ носної області. Пов’язане з аси¬ метричною складкою у Сим¬ бірському покриві Передка рпат- ського прогину. Пром. газові поклади містяться у п’яти го¬ ризонтах неогенових (нижньо- сарматських) пісковиків і алев¬ ритів на глиб. 1500 — 2150 м. Дебіт свердловин 10—315 тис. м газу за добу. За хім. складом газ в основному метановий (метану 94,9 — 98,8 %). Густ. газу по повітрю 0,564, ниж¬ ча теплотворна здатність 35,4 МДж/м . Родовище експлуату¬ ють з 1968. В В. Крот.

ПИРЯТИН — місто в пн.-зх. частині Полтав. обл., райцентр. Розташований на правому бе¬ резі Удаю (прит. Сули, бас. Дніпра). Залізнична станція, вузол автомоб. шляхів. 18,2 тис. ж. (1990). Згадується у літопи су під 1155, місто з 1781. По¬ верхня хвиляста, з заг. похилом до річки. Перевищення висот до 18 м. Пересічна т-ра січня — 6,6 , липня +20 . Опадів 500 мм на рік. Метеостанція. У місті багато парків, скверів; пам'ятка природи місц. зна¬ чення — дуб звичайний. Пл. зелених насаджень 90 га. У П. — сироробний, овочесушиль¬ ний, дослідний спеціалізований з-ди, комбінати хлібопродуктів та м’ясний, меблева і харчо¬ смакова ф-ка тощо. Об’єкт ту¬ ризму: пам’ятка архітектури — собор Різдва, 1781.

Літ.: Бажан Г. О., Мельничен- ко М. В, Пирятин. Путівник. Хар¬ ків, 1988. Л. О. Хомич.

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОН —

район у пн.-зх. частині Полтав. обл. Утворений 1923. Пл. 0,9 тис. км ї Нас. 41,4 тис. чол., у т. ч. міського — 18,2 тис. (1990). У районі — м. Пирятин (райцентр) та 41 сільс. населе¬ ний пункт.

Зх. частина П. р. лежить на Придніпровській низовині (по¬ верхня низовинна, плоска), східна — на підвищеній її ча¬ стині — пологохвиляетій, роз¬ членованій ярами і балками Полтавській рівнині (абс. від¬ мітки досягають 160 м). Ко¬ рисні копалини: кам. сіль, піски, крейда, глини, торф. П. р. розташований у межах Лівобе¬ режно-Дніпровської лісостепо¬ вої фізико-географічної про¬ вінції. Пересічна т-ра січня 6,6 , липня +20,0 . Період з т-рою понад +10 становить 160 днів. Опадів 525 мм на рік, найбільша кількість їх при¬ падає на червень — липень. Висота снігового покриву 10 — 12 см. Метеостанція у Пиря- тині. П. р. належить до недо¬ статньо вологої, теплої агроклі- матич. зони. По тер. району протікають річки бас. Дніпра: Удай з притоками Перевід і Многа , Гнила Оржиця та Руда. Долина Удаю значно заболо¬ чена. В районі 73 ставки заг. пл. водного дзеркала 338 га. Найпоширеніші чорноземи ти¬ пові